пломенистий

ПРИ́СТРАСНИЙ (про почуття та їх вираження — нестримний у своєму вияві, дуже сильний), ПАЛКИ́Й, ГАРЯ́ЧИЙ, ЖАГУ́ЧИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, ПОЛУМ'ЯНИСТИЙ рідше, ПЛОМЕНИ́СТИЙ, ВОГНЕ́ННИЙ, ЖАРКИ́Й, КИПУ́ЧИЙ, ПАТЕТИЧНИЙ перев. книжн., ЖАГЛИ́ВИЙ поет.; СПРА́ГЛИЙ перев. поет. (сповнений сильного почуття, пристрасті). Діти сиділи біля вікон штабного вагона і з пристрасним азартом чекали на наступний постріл (П. Панч); Гей, куди ж подівались так швидко вони, Палкі пориви, мрії юнацькі, Найпевніші либонь вільних днів звістуни? (П. Грабовський); Лице, хоч змучене, проте має в собі привабливість, в погляді сяйливому, гарячому почувається внутрішня пристрасть, прихована жага (О. Гончар); Це дідусь, напевне, своїми розповідями заронив в її серце таку жагучу цікавість (А. Хижняк); Я вас всіх привітаю за дружбу, за сміх і за те, що відвага в серцях не погасла, ясна й полум'яна (С. Голованівський); Полум'янистий погляд темно-зелених очей спиняється на гарматах (Н. Рибак); Він зрозумів, що кохає, навіки кохає оцю дівчину, що його страшна вогненна сила передавалася і їй (М. Чабанівський); Щербатюк широкими, різкими кроками ходив по кабінету і короткими, гнівними вигуками викидав з грудей своє кипуче, невгамоване обурення (І. Рябокляч); Поцілунки палахтять жагливі... Що було дорожче на землі? (переклад М. Лукаша); Засміялась Вутанька і ще міцніш пригорнула сина до себе, осипаючи його спраглими гарячими поцілунками (О. Гончар). — Пор. 4. бурхли́вий.

ПРИ́СТРАСНИЙ (про людину — здатний на сильні почуття; який відверто виявляє сильні почуття, не приховує їх), ТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, ПАЛКИ́Й, ФАНАТИ́ЧНИЙ, ГАРЯЧИЙ, ПОЛУМ'ЯНИЙ, ПОЛУМ'ЯНИ́СТИЙ рідше, ПЛОМЕНИ́СТИЙ, ВОГНЕ́ННИЙ, КИПУ́ЧИЙ, РЕТИ́ВИЙ фольк., ЗАПА́ЛЕНИЙ діал., ПРИЛЮ́БНИЙ діал. У навчанні і в роботі Серга був пристрасний і темпераментний до краю (О. Гончар); Він був чоловік поважний і ходив усе понурою, а серцем був палкий навіки (Марко Вовчок); Полум'яний борець.. Руставелі ставить над усе людський розум (О. Корнійчук); Молода поезія ..від вогненного О. Довженка взяла його вибухову пристрасть думки (з журналу); Гнат мені подобався: розсудливий і зовні спокійний, а в душі заповзятливий, кипучий (Я. Гримайло); Моє серце ретивеє Печалі не знає (П. Чубинський); Аж прийшов Лессінг — запалена голова, і крикнув: "Все брехня!.. У нас нема літератури!" (І. Франко).

ЧЕРВОНИЙ (кольору крові), КРОВ'ЯНИ́Й, КРИВА́ВИЙ, КАЛИ́НО́ВИЙ, БОРДО́ВИЙ, БОРДО́, ВИШНЕ́ВИЙ, ЧЕРВЛЕ́НИЙ (ЧЕРЛЕ́НИЙ) діал., ГРАНА́ТОВИЙ діал. (темно-червоний); МАЛИ́НО́ВИЙ (кольору ягоди малини — темно-червоний); РУБІ́НОВИЙ (кольору рубіну); МА́КОВИЙ розм. (кольору червоної квітки маку); ЧЕРВІНЬКО́ВИЙ (кольору червоно-коричневої глини — червіньки); КУМАЧЕ́ВИЙ (кольору кумачу — яскравочервоний); КОРА́ЛОВИЙ (КОРА́ЛЕВИЙ) (кольору коралів — яскраво-червоний); КАРМІ́ННИЙ, КАРМІ́НОВИЙ, ШАРЛА́ХОВИЙ (яскраво-червоний); ЧЕРВОНОГАРЯ́ЧИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, ПОЛУМ'ЯНИ́СТИЙ (ПОЛУМЕНИ́СТИЙ), ЖАРКИ́Й, ПЛОМЕНИ́СТИЙ поет. (кольору вогню — яскраво-червоний); РОЖЕ́ВИЙ (світлочервоний); ФРЕЗ (світло-червоний з бузковим відтінком); РУМ'Я́НИЙ (червоного або рожевого кольору). Яблука доспіли, яблука червоні! (М. Рильський); На йому були широкі штани по жовтому полю з темно-червоними кров'яного кольору вузенькими смужками (І. Нечуй-Левицький); Через якийсь час до неба піднялися два криваві стовпи вогню (М. Стельмах); Скоро зійде зоря калинова (В. Сосюра); Поверх легкої домотканої сорочки носив (хлопець) ще й короткі з бордового оксамиту штанці (І. Ле); У старшої невістки два очіпки, один блакитний, другий вишневий (Г. Квітка-Основ'яненко); Звук його голосу застряг у хурчанні машин, в осінньому вітрові, в завої червленого листя (А. Хорунжий); Ярко світяться черлені, переткані сухозлоттю запаски молодиць (Г. Хоткевич); Кілька гранатових крапель упало на коштовну скатерть (А. Шиян); Малинові хоругви лопотять, як птиці (Б. Лепкий); Яскраве світло електричних прожекторів вигравало гарячими рубіновими іскрами в тоненькому струмочку (Ю. Смолич); Завжди в усім однакові Були обидві дочки. В обох спіднички макові, Вишивані сорочки (В. Бичко); Пучок золотистого проміння заплутався у Фіриних кучерях. Від того її волосся спалахнуло буйною пожежею, червіньковим полум'ям (О. Донченко); Тепер у неї тільки й думки, котрий очіпок до лиця: чи гурочковий, чи кумачевий (Ганна Барвінок); Коралові квіти шалфею на могилі художника були схожі на застиглі вогники (Л. Первомайський); Сині трави. Даль кармінна. Ріки в тумані. В сяйві мрійному долини і огні, огні (В. Сосюра); Пишно й жадібно тягнеться кожна квіточка до кармінового неба (А. Шиян); Посол вклонився війську, розкрив скриньку, загорнуту в шарлаховий шовк, і витяг з неї пергаментний згорток (З. Тулуб); Її рум'яне лице й червоні руки ніби палали серед тих червоногарячих смужок в її сукні (І. Нечуй-Левицький); Ось недалеко під ногами, в малій ущелині, застигла полум'яна голівка дикого зірчастого маку (О. Донченко); У густому ялинковому гіллі порпаються в шишках полум'янисті криводзьобі шишкарі (з газети); На полуменистих квітках заблищала роса (І. Волошин); Вони (квіти) красувалися серед в'янучих трав, виділялися жаркими барвистими плямами на тлі осіннього листя (В. Собко); Червона, пломениста шипшина розквітала тут (Марко Вовчок); Уланські полки мріли, неначе клумби розкішних рожевих троянд, саме в цвіту (І. Нечуй-Левицький); Зразу впадав у очі одяг Марусі. Дорогий каракулевий жакет, товста сукняна спідниця і кофточка не з віскози, а таки з справжнісінького шовку кольору фрез... (О. Копиленко); Вихор сидів на підбитому танку, повільно доїдаючи великий рум'яний пиріг (В. Кучер). — Пор. багря́ний, 1. червоні́ти, 2. червоні́ти.

ЯСКРА́ВИЙ (який випромінює сильне світло), Я́СНИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ, СЛІПУ́ЧИЙ підсил., СВІ́ТЛИЙ, ПЛОМЕНИ́СТИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, СЯ́ЮЧИЙ, СЯЙЛИ́ВИЙ, СЯ́ЙНИЙ поет., Я́РИЙ, ЯРКИ́Й розм. рідко. Двері рипнули на іржавих завісах, яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини (О. Донченко); Ой місяцю ясний, не крийся за хмари (Д. Луценко); Сиділа Маруся край віконця й дивилася на зорі блискучі, на небо прозоре (Марко Вовчок); Спалахують сліпучі вогні електрозварювання (Остап Вишня); Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали (на шлях). І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Марко Вовчок); Як вона прокинулася, пломенистий промінь задав їй світом у вічі несподівано (Марко Вовчок); Над містом сходило обмите полум'яне сонце (О. Донченко); Обидві вони молилися до зорі ранкової, до сонця багряного, що викочувалося з-за обрію, чисте, умите, сяюче (А. Шиян); Він підвів голову, і йому в око впала сяйлива, синювата зоря (Н. Рибак); На майдані Сяйні огнища горять (Я. Щоголів); Іскра тліла в попелі важкім і ятрилась, мов незагойна рана, все не могла ожить в огні яркім (Леся Українка). — Пор. 1. блиску́чий.