плужити

ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док.: ви́орати, поора́ти, зора́ти, розора́ти, подря́пати, підня́ти (підійняти). Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (пісня); На згарищах садить (Україна) веселі сади, радісний плуг зорює засмічені й витоптані хижаками ниви (М. Рильський); Цими рисаками дід Євмен першим і заорював поле (М. Стельмах); Сень на совість розорював трактором поле (К. Гордієнко); І ще прийшли двоє хлопців: Гараськів і Трохимів — теж з батогом один, а той — плужити (А. Головко); У міському музеї можна побачити давнє дерев'яне рало, сухе, потріскане, яким колись лубенці дряпали, пушили землю (В. Дарда); Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав (Панас Мирний); Я теж цілину піднімаю у полі (М. Нагнибіда).

ЩАСТИ́ТИ безос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ (УДАВА́ТИСЯ), ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯ розм., ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) розм., ЩАСТИ́ТИСЯ розм., ПЛУ́ЖИТИ розм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПАЙДИ́ТИ діал. — Док.: пощасти́ти, поталани́ти, повезти́, підвезти́, вда́тися (уда́тися), пофорту́нити, повести́ся, піти́ся, пощасти́тися розм. рідше. Жили (хлопці) .. у дружбі, в мирі. Взагалі, як кажуть, їм щастило (П. Дорошенко); Не кожному таланить до неї (квітки едельвейс) добратись (з газети); Іван усе програвав і сердивсь; Каленикові везло: йшла раз у раз карта (М. Коцюбинський); Боролися ви один з одним, і.. тішилися, коли одному удавалося побороти другого (Г. Хоткевич); Іще не вдавалось нікому отак переплисти ріку (М. Упеник); — Гарного маєте, братова, сина. А мені не фортунить на сина, — з жалем говорить (Мирон) до Галі (М. Стельмах); Коли не ведеться, то й курка не несеться (прислів'я); Який той Тимошко щасливий! Йому все йдеться! Все йому йде в руку! (І. Нечуй-Левицький); Досі в Бориславі йому щастилося: він надибав на кілька багатих жил воску (І. Франко); Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, .. — гляди й подохне або вовк поїсть (збірник "Україна сміється"); Таки мені не добриться: .. поковзнулась і впала (Словник Б. Грінченка); Йому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільше (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плужити — плу́жити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. плужити — -жу, -жиш, недок., розм. 1》 Орати плугом. 2》 Обробляти землю плужком (у 2 знач.). 3》 безос., кому, перен. Те саме, що таланити. Щастя плужить — доля сприяє кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. плужити — ПЛУ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. Орати плугом. – Хто вміє з вас плугом управляти? Плугом управляти? Себто плужити? А хто з них, хліборобів, цього не вміє? (О. Гончар); * Образно. – Блюза, спідничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи. Словник української мови у 20 томах
  4. плужити — Жу, -жиш, недок., зниж. Уповільнено сприймати інформацію. Вітюха, не плужи! Словник сучасного українського сленгу
  5. плужити — Орати, тягти плуг, трудитися, приносити користь, благоденствувати, сприяти Словник застарілих та маловживаних слів
  6. плужити — ПЛУ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. Орати плугом. — Хто вміє з вас плугом управляти? Плугом управляти? Себто плужити? А хто з них, хліборобів, цього не вміє? (Гончар, II, 1959, 354). 2. Обробляти землю плужком (у 2 знач.). 3. безос., кому, перен. Словник української мови в 11 томах
  7. плужити — Плужити, -жу, -жиш гл. 1) Пахать плугомъ. Плужили, волочили та сіяли. ЕЗ. V. 31. 2) Везти, идти хорошо. Поки щастя плужить, поти й ворог служить. Ном. Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, чи кобилу... — гледи й подохне, або вовк поїсть. Драг. 146. Словник української мови Грінченка