плюгаш

СЛАБА́К розм. (той, хто має невелику фізичну силу), ХИРЯ́К розм., ХИРЛЯ́К розм., ЗДОХЛЯ́К зневажл., ЗДОХЛЯ́ТИНА (ДОХЛЯ́ТИНА) зневажл., ЗДОХЛЯ́КА зневажл.; МИ́РШАВЕЦЬ розм., ПЛЮГА́ВЕЦЬ зневажл., ПЛЮГА́Ш зневажл., ВИ́ШКВАРОК зневажл., ВИ́ШКВАРКА зневажл. (слабкий фізично і непоказний, неприємний зовнішнім виглядом). Здалеку Рубін здавався йому слабаком (І. Сенченко); Із завжди здорового, життєрадісного чоловіка перетворився (Степан) в хирляка, що ледве доліз до хатини (В. Гжицький); Єдиний син од Анни Ілля теж ріс, як і мати, слабосилий і нікчемний. Серед рум'яних боярчат виглядів якимсь здохляком (П. Загребельний); — О, знов приволік здохлятини, — гаркнула товста жінка, глянувши на хлопця (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюгаш — плюга́ш іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. плюгаш — див. гидкий Словник синонімів Вусика
  3. плюгаш — -а, ч., зневажл. Те саме, що плюгавець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плюгаш — ПЛЮГА́Ш, а́, ч., зневажл. Те саме, що плюга́вець. Словник української мови у 20 томах
  5. плюгаш — ПЛЮГА́Ш, а́, ч., зневажл. Те саме, що плюга́вець. Словник української мови в 11 томах
  6. плюгаш — Плюгаш, -ша м. = плюгавець. МВ. (КС. 1902. X. 152). Словник української мови Грінченка