повершити
ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.: закі́нчувати, кінча́ти, скінча́ти, докі́нчувати, заве́ршувати, дове́ршувати, виве́ршувати, викі́нчувати. Він саме закінчив свої астрономічні спостереження, коли знов знявся свіжий вітер (З. Тулуб); Сими днями кінчаю друге оповідання (М. Коцюбинський); Я власне сими днями скінчила одну свою повість (Леся Українка); Пан справник, покінчивши своє діло з головою, вийшов сідати на повозку (Г. Квітка-Основ'яненко); На ранок Хмельницький докінчив розгром. Рештки шляхти відкотилися до Львова (Я. Качура); "Яструбок" (літак) мертво падав, завершивши героїчним подвигом свій переможний повітряний бій (Ю. Яновський); Щорс, незважаючи на стомленість дивізії, зразу ж рушив на Київ, щоб не дати грабіжникам довершити свою ганебну справу (О. Довженко); "Двадцятирічка" (колгосп).. вирішила вивершити хлібопоставки в серпні (Остап Вишня); — Коли сам, каже, не повершу, то синові передам (Т. Шевченко); Цієї зими пізно порішили з молотьбою (Л. Смілянський).
ПЕРЕВЕ́РШУВАТИ (виявляти перевагу над ким-, чим-небудь у чомусь), ПЕРЕВАЖА́ТИ (ПЕРЕВА́ЖУВАТИ), ПЕРЕВИ́ЩУВАТИ, ПЕРЕХО́ДИТИ, ПЕРЕСКА́КУВАТИ розм., ПЕРЕПЛЬО́ВУВАТИ розм., ПЕРЕВЕРША́ТИ діал., ПОВЕРША́ТИ (ПОВЕ́РШУВАТИ) діал., ПЕРЕВИЩА́ТИ діал.; ПЕРЕКРИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ПОБИВА́ТИ розм. (перев. у роботі, якійсь справі тощо); ПЕРЕСИ́ЛЮВАТИ (силоювияву). — Док.: переве́ршити, перева́жити, переви́щити, перейти́, переско́чити, перескака́ти, переплю́нути, поверши́ти, перекри́ти, покри́ти, поби́ти, переси́лити. Інколи здавалося, що учениця перевершує свого учителя (Я. Качура); (Командор:) Вам треба пишнотою всіх дам переважати (Леся Українка); Він безмірно перевищив Пету своєю відвагою (І. Франко); Багато чула Маруся про сю Гаджіну, про її буйну цілющу ростинність.., але те, що побачила тепер, переходило всі оповідання (Г. Хоткевич); У Галичі хороше, і Володимир город красивий, а Новгород обох перескочив (А. Хижняк); — Ти навіть щедрінського градоправителя переплюнув: той упразднив був науки, а ти хочеш навіть саму основу життя — любов! (А. Головко); Надимався (пастух) в пісенній тузі, сильним голосом повершав усіх співців (К. Гордієнко); Сахар губ твоїх перевищає і єгиптську сахарну тростину (А. Кримський); (Іван:) Що я чую! Панько перекриває Журавля в дотепах (І. Микитенко); Отець Кралевич, забравши голос, покривав усіх своєю вимовністю, дивував ерудицією (Г. Хоткевич); Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх побивав, над усім верховодив (Панас Мирний); Одне бажаннє пересилювало всі інші: коли б швидше дохопитись спокійного, безпечного, теплого кутика! (І. Франко).
Значення в інших словниках
- повершити — поверши́ти 1 дієслово доконаного виду закінчити розм. поверши́ти 2 дієслово доконаного виду перевершити діал. Орфографічний словник української мови
- повершити — I -шу, -шиш, док., перех., розм. Те саме, що закінчити. II див. повершати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повершити — ПОВЕРШИ́ТИ¹, шу́, ши́ш, док., що, розм. Те саме, що закі́нчи́ти. – Коли сам, каже, не повершу, то синові передам (Т. Шевченко); Хома Лихо на те подав свою раду, повершив, так би мовити, глибиною думки безконечний двобій, що вівся за бригадира (К. Гордієнко). ПОВЕРШИ́ТИ² див. поверша́ти. Словник української мови у 20 томах
- повершити — ПОВЕРШИ́ТИ¹, шу́, ши́ш, док., перех., розм. Те саме, що закі́нчи́ти. — Коли сам, каже, не повершу, то синові передам (Шевч., І, 1963, 95); Хома Лихо на те подав свою раду, повершив, так би мовити, глибиною думки безконечний двобій... Словник української мови в 11 томах
- повершити — Поверши́ти, -шу́, -ши́ш гл. 1) Окончить дѣло. Коли сам, каже, не повершу, то синові передам. Шевч. 151. 2) Превзойти. Я завтра мабуть і вас повершу спати. Славяносерб. у. Отже ж дарма, що цей бичок менший, — а він більшого за літо повершить. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка