погребти
ХОВА́ТИ (закопувати в землю померлого), ХОРОНИ́ТИ, ПОГРЕБА́ТИ заст. — Док.: похова́ти, схова́ти, похорони́ти, схорони́ти, погребти́. — Королівно, ясна панно, тяжко буде вам дивитись, як мене ховати будуть простим звичаєм, непишно (Леся Українка); В обідню пору вдарили в дзвін по мертвому. (Саме сьогодні третій день Устинові, хоронити сьогодні) (А. Головко); Не вихваляти Цезаря прийшов я, А погребати (П. Куліш).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погребти — погребти́ 1 дієслово доконаного виду поховати погребти́ 2 дієслово доконаного виду гребти якийсь час; згребти докупи граблями Орфографічний словник української мови
- погребти — I див. погребати. II -бу, -беш; мин. ч. погріб, -гребла, -гребло; док. 1》 перех. і неперех.Гребти якийсь час. 2》 перех. і без додатка. Зібрати що-небудь у купу граблями, лопатою і т. ін.; закінчити гребти (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- погребти — Погребти́, див. погріба́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погребти — ПОГРЕБТИ́¹ див. погреба́ти. ПОГРЕБТИ́², бу́, бе́ш; мин. ч. погрі́б, гребла́, ло́; док. 1. що і без прям. дод. Гребти якийсь час. 2. що і без дод. Зібрати що-небудь у купу граблями, лопатою і т. ін.; закінчити гребти (у 3 знач.). Словник української мови у 20 томах
- погребти — Бу, -беш, док., нарк. Подіяти на психіку (про наркотик). Бинт не погріб (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
- погребти — (-бу, -беш) док.; мол. Піти. Погребе на кавусю, найліпшу в цім найманім місті. / Там нарід екзотичний і черга найдовша <...> (В. Стах: Молоде вино); ... Членистоноге тіло у безміри погребло... (В. Неборак, Епос про рідну хату). Словник жарґонної лексики української мови
- погребти — ПОГРЕБТИ́¹ див. погреба́ти. ПОГРЕБТИ́², бу́, бе́ш; мин. ч. погрі́б, гребла́, ло́; док. 1. перех. і неперех. Гребти якийсь час. 2. перех. і без додатка. Зібрати що-небудь у купу граблями, лопатою і т. ін.; закінчити гребти (у 3 знач.). Словник української мови в 11 томах
- погребти — Погребти см. погрібати. Словник української мови Грінченка