погрузити

ВАНТА́ЖИТИ (поміщати, класти вантаж на віз, машину, судно тощо; наповнювати щось вантажем), НАВАНТА́ЖУВАТИ, ГРУЗИ́ТИ розм. рідко, ЛАДУВА́ТИ діал.; ЗАВАНТА́ЖУВАТИ, ЗАГРУЖА́ТИ розм. рідко (перев. заповнювати вантажем). — Док.: пованта́жити, наванта́жити, погрузи́ти, наладува́ти, заванта́жити, загрузи́ти. Вкладають (яблука) у ящики. Тут же їх забивають і вантажать на машини, на підводи (А. Головко); Вагони всі розчинені. Моторні люди навантажували на вози мішками цукор (Я. Качура); Кухарі навантажили хури харчами (І. Нечуй-Левицький); — Чи ви там палубу драїли, чи вугілля грузили? (В. Кучер); — Збереш ватагу добрих хлопців,.. і гайда на колію, — ліс ладувати (І. Муратов); Посідали на коні татарські вояки, завантажили вози награбованим добром (А. Хижняк); — Як загрузять ешелон, бери своїх хлопців.. Правитимеш хліб до самого місця (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погрузити — погрузи́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. погрузити — ПОГРУЗИ́ТИ, ружу́, ру́зиш, док., що, розм. Про дорогу – зробити в'язкою, грузькою, погано придатною для їзди; згрузити; док. до грузи́ти 1. Погрузили так дорогу, що хоч не їдь (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. погрузити — ПОГРУЗИ́ТИ, ружу́, ру́зиш, перех., розм. Док. до грузи́ти 1. Погрузили так дорогу, що хоч не їдь (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. погрузити — Погрузи́ти, -жу, -зиш гл. = згрузити. Погрузили так дорогу, що хоч не їдь. Словник української мови Грінченка