подовжити

ПОДО́ВЖУВАТИ (робити довшим; створювати враження більшої довжини, ніж насправді), ЗДО́ВЖУВАТИ, ПРОДО́ВЖУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПРИТО́ЧУВАТИ, НАДТО́ЧУВАТИ розм., НАДСТАВЛЯ́ТИ розм. (робити довшим, додаючи ще частину до чогось). — Док.: подо́вжити (подо́вшити рідко), здо́вжити, продо́вжити, доточи́ти, приточи́ти, надточи́ти, надста́вити. Багато кубометрів її (землі) викинули звірі, розширяючи і подовжуючи нори (з газети); Доторкнувся (дід) червоною від холоду рукою до сивого акуратно підстриженого бурячка борідки, яка доречно подовжувала коротколице обличчя (М. Стельмах); Темрява здовжує час (І. Ле); Двоє відбирають життя в третього і закопують його у вугілля. Вони продовжують, таким чином, своє життя на кілька день (Ю. Яновський); Дні повзли повільно, їх наче доточував хто (Ю. Мушкетик); Ой гуць гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (М. Номис); Багато пережив-перебачив Пантела і ще хотів би, та, мабуть, панБіг віку не надточить (Р. Іваничук).

ПРОДО́ВЖУВАТИ (робити довшим за часом, збільшувати строк чогось), ПОДО́ВЖУВАТИ, РОЗТЯГА́ТИ (РОЗТЯ́ГУВАТИ), ПРОТЯГА́ТИ (ПРОТЯ́ГУВАТИ), ПРОЛОНГУВА́ТИ юр., дипл. — Док.: продо́вжити, подо́вжити, розтягти́ (розтягну́ти), протягти́ (протягну́ти), пролонгува́ти. У народній медицині.. кореню женьшеню приписують здатність продовжувати життя й відновлювати молодість (з журналу); Дерева не тільки прикрашають наше життя — вони, можна сказати без перебільшення, і подовжують його (з газети); Так, "люблю" ми не сказали, Ми все ждали, одкладали, Розтягали час (О. Олесь); Дивлюсь, мовчу. Андрій тимчасом ходив спокійно по кімнаті, розтягуючи якусь нудотну розмову (С. Васильченко); (Сінон:) Смерть неминуча... Нащо ж протягати остатні сі хвилини під мечем?! (Леся Українка); Господь.. не протяг їй віку (О. Стороженко); Пролонгувати угоду.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подовжити — подо́вжити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подовжити — див. подовжувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подовжити — Подо́вжи́ти, -вжу́, -до́вжи́ш, -до́вжа́ть; подо́вж, -до́вжмо, -до́вжте і -довжи́, -жі́м, -жі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. подовжити — ПОДО́ВЖИТИ див. подо́вжувати. Словник української мови у 20 томах
  5. подовжити — ПОДО́ВЖИТИ див. подо́вжувати. Словник української мови в 11 томах
  6. подовжити — Подовжити, -жу, -жи́ш гл. Удлинить. Словник української мови Грінченка