подовшити

ПОДО́ВЖУВАТИ (робити довшим; створювати враження більшої довжини, ніж насправді), ЗДО́ВЖУВАТИ, ПРОДО́ВЖУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПРИТО́ЧУВАТИ, НАДТО́ЧУВАТИ розм., НАДСТАВЛЯ́ТИ розм. (робити довшим, додаючи ще частину до чогось). — Док.: подо́вжити (подо́вшити рідко), здо́вжити, продо́вжити, доточи́ти, приточи́ти, надточи́ти, надста́вити. Багато кубометрів її (землі) викинули звірі, розширяючи і подовжуючи нори (з газети); Доторкнувся (дід) червоною від холоду рукою до сивого акуратно підстриженого бурячка борідки, яка доречно подовжувала коротколице обличчя (М. Стельмах); Темрява здовжує час (І. Ле); Двоє відбирають життя в третього і закопують його у вугілля. Вони продовжують, таким чином, своє життя на кілька день (Ю. Яновський); Дні повзли повільно, їх наче доточував хто (Ю. Мушкетик); Ой гуць гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (М. Номис); Багато пережив-перебачив Пантела і ще хотів би, та, мабуть, панБіг віку не надточить (Р. Іваничук).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подовшити — подо́вшити дієслово доконаного виду подовжити рідко Орфографічний словник української мови
  2. подовшити — див. подовжувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подовшити — ПОДО́ВШИТИ див. подо́вжувати. Словник української мови у 20 томах
  4. подовшити — ПОДО́ВШИТИ див. подо́вжувати. Словник української мови в 11 томах
  5. подовшити — Подовши́ти, -шу́, -ши́ш гл. = подовжити. Покоротити можна, а подовшити вже ні. Нѣжин. у. Словник української мови Грінченка