подорож

ПО́ДОРОЖ (ПО́ДОРІЖ рідше) (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИ розм., МАНДРІ́ВОЧКА пестл. розм., ВОЯ́Ж заст., ірон., жарт., ПОДОРІ́ЖЖЯ діал., ВАНДРІ́ВКА діал.; ПУТЬ (процес такого пересування); ПОХІ́Д (перев. піша подорож); ПОЇ́ЗДКА (подорож верхи або на якомусь транспорті); ЕКСПЕДИ́ЦІЯ (із спеціальною метою, спеціальним завданням); ПРОГУ́ЛЯНКА розм. (легка, приємна). Я вже писав, що дуже задоволений з подорожі по морю (М. Коцюбинський); Бертьє, вітаючи полковника з щасливим подорожуванням, без слів зрозумів, що Фав'є нічого втішного не привіз імператорові з Іспанії (П. Кочура); — Коли вас цікавлять, наприклад, мандрівки по морях земної кулі або ботаніка чи географія, — корабельна бібліотека до ваших послуг (З. Тулуб); Ми юними тоді були, дороги кликали нас в мандри... (Д. Луценко); Молодому козакові Мандрівочка пахне (пісня); З благословіння свого начальства Діденко зразу ж подався у багатообіцяючий вояж (з газети); Подоріжжя Колумба, Васко да Гама, Амеріго Веспуччі привчили людей до віри в реальність усяких новознайдених предивних заморських країн (Леся Українка); Розвидало ся, віконце побіліло, як Федір вернувся з далекої вандрівки (В. Стефаник); І знов у путь, далеку путь! О нескінченні ті дороги, Вони прослались і мені, І я крізь хащі, перелоги Лечу на батьківськім коні... (М. Нагнибіда); Ходили вони навіть у нічні походи, на розшуки скарбів (О. Гончар); Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); Хоч як поспішав Бутаков з роботою, він бачив, що раніше, ніж до Нового року, матеріали його експедиції не потраплять до столиці (З. Тулуб); Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські "гори" (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подорож — (переміщення з метою вивчити а. пізнати краї) подорожування, мандрівка, мн. розм. мандри, діал. вандри. Словник синонімів Полюги
  2. подорож — по́дорож іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. подорож — Мандрівка, (далека) п. дорога, путь, зн. вояж, фр. їзда; (з поворотом) турне, тур, д. тура; (піша) ходка; мн. ПОДОРОЖІ, мандри; п! РЕЙС. Словник синонімів Караванського
  4. подорож — [подорож] -ж'і, ор. -ж':у, р. мн. -жеий Орфоепічний словник української мови
  5. подорож — -і, ж. 1》 Поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання. 2》 Жанр художньої або наукової літератури, що містить географічні відомості, опис вражень автора від поїздки, прогулянки і т. ін.; твір цього жанру. || Опис якої-небудь поїздки, прогулянки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. подорож — По́дорож, -жі, -жі, -рожжю; по́дорожі, по́дорожів і -рожей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. подорож — ПО́ДОРОЖ, і, ор. в. рожжю, ж. 1. Поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання. Старий хаджі, може, сотий раз, оповідає свою подорож до Мекки (М. Словник української мови у 20 томах
  8. подорож — ПО́ДОРОЖ, і, ж. 1. Поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання. Старий хаджі, може, сотий раз, оповідає свою подорож до Мекки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах