1. Словник синонімів української мови

пожухлий

ТЬМЯ́НИЙ (про очі, погляд тощо — невиразний), ОЛОВ'Я́НИЙ, ТУМА́ННИЙ, ПРИТУМА́НЕНИЙ, МУТНИ́Й розм., ТЬМА́ВИЙ розм.; ПОТЬМА́РЕНИЙ, ПОТУ́ХЛИЙ, ПОЖУ́ХЛИЙ (який став невиразним). З тьмяних очей наче зійшла полуда, вони прояснилися і засвітились думкою (І. Волошин); Микола відвернувся, підійшов до вікна. Олов'яним поглядом окинув вулицю (П. Кочура); — Ну що болить тобі, донечко, що?.. — А воно тільки дивиться оченятами, туманними від болю, ріже його тим болем (О. Гончар); Його мутні очі дивляться в простір, а усмішка розсовує зморшки (М. Коцюбинський); — Ведіть його, хай ляже. — І Вітю повели під руки, блідого, з потухлими очима (С. Васильченко). — Пор. тьмяні́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожухлий — пожу́хлий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пожухлий — -а. -е. Який утратив блиск, яскравість, потьмянів (про барви, тони). || Який утратив свіжість, висох (про траву, листя і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожухлий — ПОЖУ́ХЛИЙ, а, е. Який утратив блиск, яскравість, потьмянів (про барви, тони). Над рудим пожухлим степом пливло по вітру легке й прозоре “бабине літо” (З. Тулуб); // Який утратив свіжість, висох (про траву, листя і т. ін.). На горб почали сходитись вівці, скубучи пожухлу траву (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  4. пожухлий — ПОЖУ́ХЛИЙ, а. е. Який утратив блиск, яскравість, потьмянів (про барви, тони). Над рудим пожухлим степом пливло по вітру легке й прозоре «бабине літо» (Тулуб, В степу.., 1964, 156); // Який утратив свіжість, висох (про траву, листя і т. ін.). Словник української мови в 11 томах