1. Словник синонімів української мови

позбиткувати

ШКО́ДИТИ кому (завдавати комусь шкоди, неприємностей), ВА́ДИТИ рідше, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) кого, розм., ЗБИТКУВА́ТИ кого і без додатка, діал.; КОПА́ТИ розм., ПІДКО́ПУВАТИ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ПІДКО́ПУВАТИСЯ розм., ПІДРИВА́ТИСЯ розм. (під кого, проти кого — підступно, таємно); ПІДСИ́ДЖУВАТИ кого (підступними діями); КА́ПОСТИТИ розм., ПА́КОСТИТИ розм. (робити комусь капості). — Док.: нашко́дити, зава́дити, підрі́зати, позбиткува́ти, підкопа́ти, підкопа́тися, підри́тися, підсидіти, нака́постити, напа́костити. — Той, хто не вважа волі другого, не зазнає й правди на світі, а буде жити однією кривдою і шкодитиме собі й людям (Панас Мирний); — Ніколи вже не буду вадить тому чоловікові, котрого ти милуєш! (О. Стороженко); Ураз Марва ще більше підрізала Захара, ніж раніше своїми брехнями між людьми (Грицько Григоренко); — Ти, марнотрате, ..ти що видиш, та до корчми тягнеш, та ще мене хочеш збиткувати?! (В. Стефаник); Як розсердиться (Панас), то вже злий буде хто й зна поки і все проти того чоловіка копатиме (Б. Грінченко); Всі ті скарги (панів) пропадали, Комісара не підкопали, Ні навіть не могли сплямить (І. Франко); — Он воно що? — протяжно вимовив Захар. — Значить, копаються під Зарубу! (В. Кучер); Ходять (люди) кругом, шукають, як би підритися під мене, підкопатися так, щоб я не знав, щоб зразу повалить мене, наступити, перейти, переїхати... (Панас Мирний); — Софрон — розумний мужик.. Аби він не подумав, що я його підсиджую (Ю. Бедзик); Ледар нічого не робить, лише цілими днями волочиться по затінках, пакостить людям, намовляє молодших до лиходійства (С. Ковалів).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позбиткувати — позбиткува́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. позбиткувати — -ую, -уєш, док., перех. і без додатка, діал. 1》 Познущатися. 2》 Завдати шкоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позбиткувати — ПОЗБИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., діал. 1. кого. Познущатися. – Виглядає так, що я свої діти геть позбиткував, гірше як темний ворог (В. Стефаник); – Ти ж бо нікого не позбиткував, не зганьбив! (П. Колесник). 2. що і без дод. Завдати шкоди. Словник української мови у 20 томах
  4. позбиткувати — ПОЗБИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка, діал. 1. Познущатися. — Виглядає так, що я свої діти геть позбиткував, гірше як темний ворог (Стеф., Вибр., 1945, 146); — Ти ж бо нікого не позбиткував, не зганьбив! (Кол., Терен.., 1959, 17). Словник української мови в 11 томах
  5. позбиткувати — Позбиткува́ти, -ку́ю, -єш гл. Плохо поступить съ кѣмъ, обидѣть кого; повредить что. Позбиткував худобу. Вх. Зн. 51. Словник української мови Грінченка