показатися

ВІДКРИВА́ТИСЯ перев. перед ким-чим (ставати видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИСЯ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВСТАВА́ТИ (УСТАВА́ТИ), ВИРОСТА́ТИ, СТАВА́ТИ рідше, ВІДСЛОНЯ́ТИСЯ рідше, ВІДСЛО́НЮВАТИСЯ рідше, РОЗКРУ́ЧУВАТИСЯ розм. — Док.: відкри́тися, розкри́тися, показа́тися, появи́тися, з'яви́тися, поста́ти, вста́ти (уста́ти), ви́рости, ста́ти, відслони́тися, розкрути́тися. З ресторану відкривається чудова панорама Дніпра (І. Цюпа); Невимовної краси картини розкриваються перед льотчиками (О. Довженко); На тлі свіжого, як повесні, лісу показується біла мурована брама (М. Коцюбинський); Їхні силуети то появлялися в світлі вогнища, то знову зникали в темряві (Григорій Тютюнник); Коли його висока постать з'являлась у дверях, ..Гафійка здригалась (М. Коцюбинський); Розплющуєш очі — і весь білий світ знову постає перед тобою (Є. Гуцало); Перед ними знову вставала панорама гір (О. Гончар); Пароплав виростає перед очима (О. Донченко); Відслонюється ширший вид на глибокі яри (І. Франко); Галявина розкручувалась перед очима, як згорнене в трубку полотно (Ю. Мушкетик). — Пор. видні́тися.

ВІДКРИВА́ТИСЯ (виступати, ставати видним з-під чого-небудь, що закриває або прикриває), ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ВІДСЛОНЯ́ТИСЯ, ВІДСЛО́НЮВАТИСЯ. — Док.: відкри́тися, показа́тися, відслони́тися. Коли Настя лише всміхається, у неї високо відкриваються свіжі червоні ясна (О. Копиленко).

ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ, МАЙОРІ́ТИ, МА́ЯТИ, МЕРЕХТІ́ТИ, БОВВАНІ́ТИ, ДАЛЕНІ́ТИ, МАНЯ́ЧИТИ розм. рідко, МАНЯЧІ́ТИ розм. рідко, МРЯЧИ́ТИ діал. (бути видним здалеку, невиразно); ВИГЛЯДА́ТИ, ВИЗИРА́ТИ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ВИКА́ЗУВАТИСЯ розм. рідко (бути видним з-за чогось, з-під чогось, із-поміж чогось); ПРОГЛЯДА́ТИ, ПРОГЛЯДА́ТИСЯ рідше, ПРОЗИРА́ТИ, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІЗА́ТИСЯ рідше, ПРОДИВЛЯ́ТИСЯ рідше, ВИСКА́ЛЮВАТИСЯ розм., СКА́ЛИТИСЯ розм. рідко (крізь щось); ВИСТУПА́ТИ з чого, ПРОСТУПА́ТИ з чого, крізь що, ВИТИКА́ТИСЯ з чого, з-під чого (трохи, частково бути, ставати видним); ПОЛИ́СКУВАТИ (виділяючись блиском); СВІТИ́ТИ, СВІТИ́ТИСЯ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИСЯ (бути видним крізь що-небудь, між чим-небудь і т. ін.). — Док.: позна́читися, ви́малюватися, ви́рисуватися, ви́карбуватися, помая́чи́ти, поманячі́ти, помаячі́ти, ви́глянути, ви́зирнути, показа́тися, прогля́нути, прозирну́ти, прорі́затися, ви́скалитися, ви́ступити, проступи́ти, ви́ткнутися. За вигоном, край села, виднілось друге село (М. Коцюбинський); У траві ледь-ледь виднів залишений колесами слід (Ю. Мушкетик); Вже поблизу в пітьмі позначається берег Цірцеї (М. Зеров); На цвинтарі росли високі дерева, .. крізь сухі віти вбачалося церковне віконечко (Марко Вовчок); Попереду ясно вимальовувалися чорні фігури вершників (Григорій Тютюнник); З туману, справді, вже вирисовувався Переяслав (О. Іваненко); На місячну дорогу виплив човен, серед мінливого срібного мерехтіння викарбувався силует рибалки (І. Волошин); На зеленій.. хатині.. яскраво красувалася вивіска (П. Козланюк); Он на кінці виднокруга мріє село (Олена Пчілка); (Філемон:) Море синьою стягою ледве мріється здаля (переклад М. Лукаша); У темряві невиразно маячили силуети хат (Ю. Збанацький); Гостроверхі шапки маячіли здалека.. Це були татари (Б. Грінченко); Над лісом, що майорів півколом, небо здавалося бліднішим (Ірина Вільде); Ліворуч мерехтів на вершку могили мурований стовп (Юліан Опільський); Безлюдний пляж. І лише дві постаті бовваніють удалині (А. Головко); Даленіє місто на осіннім фоні (В. Сосюра); На горбку манячили чорні силуети вітряків (О. Десняк); На долині манячіли.. намети (І. Нечуй-Левицький); Назустріч мені поспішали з базу жінки.., з їх кошиків виглядали барвінок і первоцвіт (М. Коцюбинський); Серед пучечків торішньої трави де-не-де визирали вже блакитними оченятами проліски (Б. Грінченко); На тлі.. лісу показується біла мурована брама (М. Коцюбинський); А з долини церква виказувалась в садку (А. Свидницький); З ранкового туману подекуди проглядали густі віти дерев, кручі (І. Ле); Дорога проглядалась у бінокль верстов на п'ять (П. Панч); Між верхівками дерев сірими плямами прозирало небо (П. Кучера); Враз темніє, і, до цвяшків подібні, Прорізуються зорі мовчазні В осіннім небі (Л. Первомайський); А над селом вискалюється з зелені червоний двір (І. Франко); — А наші черевики, — вигукнув Михайло, — черевики з продертими підошвами, крізь які скаляться панські пальці! (П. Загребельний); Вдалині вже неясно виступало з імли підніжжя могутнього гірського кряжа (З. Тулуб); Вдалині.. виднілися довжанські ліси, а ближче з густих чагарів проступало білими хатами село Ступки (Григорій Тютюнник); Ліворуч, з-за далеких горбів, витикається високий.. димар цукроварні (В. Козаченко); Молода береза соромливо світила крізь ліщинник білим тілом (О. Донченко); Вже крізь віти світяться вогні (В. Сосюра); Будівля.. просвічувала червоною цеглою крізь золотисте мереживо риштувань (Ю. Смолич); Руїни просвічувалися крізь густе плетиво обгорілих садів (В. Кучер). — Пор. 1. ви́дний.

ВИЯВЛЯ́ТИСЯ (про почуття, думки, наміри тощо — ставати явним, помітним за зовнішніми ознаками), ПРОЯВЛЯ́ТИСЯ, ВИРАЖА́ТИСЯ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОГЛЯДА́ТИ, ПРОСТУПА́ТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОКИДА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, ПРОЗИРА́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ПОМІЧА́ТИСЯ, СПОСТЕРІГА́ТИСЯ, РОЗКРИВА́ТИСЯ, ЧИТА́ТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДЧУВА́ТИСЯ, ПОЧУВА́ТИСЯ, ПРОМЕНИ́ТИСЯ (ПРОМІНИ́ТИСЯ) (про радість, любов і т.ін. — у погляді, усмішці); ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІЗА́ТИСЯ рідко (про здібності, талант і т. ін.). — Док.: ви́явитися, прояви́тися, ви́разитися, показа́тися, проби́тися, прогля́нути, проступи́ти, проки́нутися, просну́тися, прозирну́ти, позначи́тися, розкри́тися, відби́тися, відчу́тися, почу́тися, прорі́затися. На її виду виявлялась клопотливість та задуманість (І. Нечуй-Левицький); Давно вже тліло в душах незадоволення Марусяком, лиш не було моменту тому проявитися (Г. Хоткевич); Який глибокий жаль, сердечний докір і заразом яка радісна надія виражалися в його очах! (І. Франко); Молоді ще (Миколай з Параскою), але якась певність рухів і світогляду.. показується в них (Г. Хоткевич); Їй самій стає неприємно, що в голосі пробиваються нотки роздратування (О. Гончар); Його очі перелякано розширились, і з них проглянули сум і безнадія (Ю. Збанацький); В руках жінки, в погляді, у всій її позі проступала непідроблена сором'язливість (Ю. Бедзик); Доброта так і просвічує в його одкритому лиці (М. Коцюбинський); Щось прикре, дражливе прокидалося в його словах (Леся Українка); — В усій Вашій істоті прозирає щирість (Ф. Бурлака); В голосі його справді звучала радість, хоч на незворушному обличчі то не позначилось (Є. Гуцало); І ще помічалася за ним риса: в тилу він був похмурим і неговірким (Григорій Тютюнник); Незважаючи на те, що заліза в ґрунті багато, в рослинах інколи спостерігається його недостача (з журналу); Старий гідротехнік мав вдачу, яка розкривалася не з першого слова (М. Чабанівський); Спокій тривалого кохання.. читався в рисах її високого чола (Л. Первомайський); На його обличчі.. відбивалася найрізноманітніша гама почуттів (О. Донченко); В голосі Ярослави відчувалося куди більше байдужості, ніж зацікавлення (Л. Дмитерко); В погляді (Оксани) сяйливому, гарячому почувається внутрішня пристрасть, прихована жага (О. Гончар); Ленінградці люблять своє чудове місто.. Любов та промениться з їхніх очей, з їхніх постатей (Остап Вишня); У дев'ятому.. класі в Максима почали прорізуватися й певні громадські, організаторські та навіть ораторські нахили (В. Козаченко).

II. ЗДАВА́ТИСЯ (справляти якесь враження, мати в чиїйсь уяві той чи інший образ), БА́ЧИТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ), ВИДАВА́ТИСЯ, УВИЖА́ТИСЯ (ВВИЖА́ТИСЯ), ПОКА́ЗУВАТИСЯ, УВАЖА́ТИСЯ (ВВАЖА́ТИСЯ) рідко. — Док.: зда́тися, ви́датися, показа́тися, пома́ритися, пови́дітися. Цей плечистий майор з сірими розумними очима здавався їм всемогутнім заступником, який все може, досить тільки звернутись до нього (О. Гончар); Земля бачилась їм на всіх румбах від Сяну до Владивостока, від Мурманська до Балаклави (В. Кучер); Правдиво ж, мабуть, кажуть, що якими б рідними не вбачались свекор та свекруха, а нарешті невістка їм все-таки чужа... (М. Кропивницький); Університет видавався мені за казковий світ, у якому вчаться незвичайні люди (П. Панч); Грому і блискавки він боїться, а веселку любить, вона йому ввижається дівчиною, яка вбрала свій вінок різнобарвними стрічками (М. Стельмах); Високий, тонкий станом, він показався Онисі через шибки ще кращим (І. Нечуй-Левицький); Мені повиділося в тій хвилі, що якийсь дивний.. усміх заграв на лиці хлопця (І. Франко).

З'ЯВИ́ТИСЯ (утворившись, стати помітним), ПОЯВИ́ТИСЯ, ПОКАЗА́ТИСЯ, ВИ́СТУПИТИ, ПРОСТУПИ́ТИ, ВИ́ЯВИТИСЯ заст.; ВИ́НИКНУТИ (звідкись); ВИ́РИНУТИ (ВИ́РНУТИ), ВИ́НИРНУТИ (несподівано звідкись); ВИ́ПЛИСТИ (ВИ́ПЛИВТИ) (повільно звідкись); ВИ́СКОЧИТИ розм. (несподівано на поверхні чогось); ВИ́СИПАТИ, ВИ́РОЇТИСЯ (у великій кількості). — Недок.: з'явля́тися, появля́тися, пока́зуватися, виступа́ти, проступа́ти, виявля́тися, виника́ти, вирина́ти, виплива́ти, виска́кувати, висипа́ти, виро́юватися. На скронях з'явилася сивина; Оникій перший набирає ложку, бере в рот, але раптом весь червоніє, на очах його показуються сльози (І. Багмут); Щодня вона міцніла, іноді на білому, як полотно, лиці виступить рум'янець (К. Гордієнко); Помчав (кінь) легкою пір'їною.., — тільки на мить поринаючи в долини й знову виникаючи на горбах (Л. Смілянський); Старшина на конях виринала то тут, то там (О. Маковей); Нарешті хутір неясно виплив з метелиці (М. Стельмах); Кайдашиха почутила, що в неї на тім'ї вискочила ґуля (І. Нечуй-Левицький).

ПРИХО́ДИТИ (ідучи, з'являтися десь, у когось), НАДХО́ДИТИ розм., ПРИЛА́ЗИТИ фам., зневажл., ПРИЛІЗА́ТИ фам., зневажл., ПРИХОДЖА́ТИ заст.; ПРИПЛИВА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ розм., ПРИТІКА́ТИ розм. (перев. у великій кількості); ПОКА́ЗУВАТИСЯ (перев. ненадовго); УЧАЩА́ТИ (ВЧАЩА́ТИ) розм. (часто). — Док.: прийти́, надійти́, прилі́зти, припливти́ (приплисти́), припли́нути, привали́ти, притекти́, показа́тися. Сходились дівчата частенько до Марусі, а парубки приходили, як звичайно, непрошені (П. Куліш); Поки Деїфоб говорить, надходять люди, чоловіки й жінки, хто з поля від Скайської брами, хто з будинків від міста, і збираються в гурт (Леся Українка); — Ну, чого цей приліз? — скривився Джіафер, видимо, нерадий (М. Коцюбинський); "Чом до мене не прийшов, Як ще місяць не зійшов?.." "Я до тебе приходжав, Тебе дома не застав" (пісня); На похорон припливла така навала людей, утворилася така тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть осторонь, опинився серед самої гущі (Ірина Вільде); Юрба росте, од потоку — білили полотно — поприбігали жінки, привалили од кузні селяни й коваль (А. Головко); (Перун:) Кого припече, той, певно, до вас притече! (І. Франко); Ніколи так рано не ходив (Славко) до Краньцовської, через те не мав відваги в непривичній порі показуватися до неї (Лесь Мартович); (Тетяна:) А я ж вам хіба бороню ходити до мене, хоть би і не годилось вам так учащати? (І. Котляревський). — Пор. I. 1. прибу́ти.