1. Словник синонімів української мови

покохати

КОХА́ТИ кого (почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі), ЛЮБИ́ТИ, УЛЮБЛЯ́ТИ (ВЛЮБЛЯ́ТИ) розм., НА́ВИДІТИ діал.; УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ) за ким, розм., ПРОПАДА́ТИ за ким, розм. (дуже сильно); СО́ХНУТИ за ким, розм. (страждаючи). — Док.: покоха́ти, полюби́ти, улюби́ти (влюби́ти). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра); Пригадалася знов і така, що любила, та ніколи не казала, і знов друга, що казала багато, та не дуже влюбляла... (Марко Вовчок); Як лишився Славко у світлиці, то зважився на думку, що Кранцьовська його навидить (Лесь Мартович); Так, як він за Настусею, так за ним умирала сусідка Маруся (Ганна Барвінок); Максимиха добре знала, як її сестра пропадала за сусідським парубком (Н. Кобринська); — Він теж за Степкою сохне. Пісню про неї склав (М. Зарудний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покохати — покоха́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покохати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відчути, виявити глибоку сердечну прихильність, потяг до особи іншої статі. || рідко. Відчути внутрішній потяг, схильність до кого-, чого-небудь, відданість комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покохати — ПОКОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого. 1. Відчути, виявити глибоку сердечну прихильність, потяг до особи іншої статі. – Западе дівці парубок в око, – не встережеться, як і покохає... Словник української мови у 20 томах
  4. покохати — поко́хати ніжно обійняти, притулитися і поцілувати в обличчя (м, ср, ст): Дитина хитнула голівкою. Хай покаже хлопчик рученьками, як маму любить? Хай “покохає” маму. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. покохати — ПОКОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Відчути, виявити глибоку сердечну прихильність, потяг до особи іншої статі. — Западе дівці парубок в око, — не встережеться, як і покохає… (Мирний, I, 1949, 361); Де не піду я, всюди твій Розумний... Словник української мови в 11 томах
  6. покохати — Покоха́ти, -ха́ю, -єш гл. 1) Полюбить. Чуб. V. 196. Щиро покохала його наша гордовата Катря. МВ. І. 139. 2) Выростить, взлелѣять. Як би йому воля, то б він які роги покохав. Ном. № 10208. Словник української мови Грінченка