покритися

ОПОВИВА́ТИСЯ (з усіх боків вкриватися димом, туманом, хмарами, пилом і т. ін.), ОГОРТА́ТИСЯ (ОБГОРТА́ТИСЯ), ОБВОЛІКА́ТИСЯ, ЗАВОЛІКА́ТИСЯ, ЗАТЯГА́ТИСЯ, ЗАТЯ́ГУВАТИСЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ОБВИВА́ТИСЯ, ВКРИВА́ТИСЯ (УКРИВА́ТИСЯ), ПОКРИВА́ТИСЯ, ЗАСТИЛА́ТИСЯ, ЗАСНО́ВУВАТИСЯ, ОБСНО́ВУВАТИСЯ, ОБКУ́ТУВАТИСЯ (ОКУ́ТУВАТИСЯ), ВГОРТА́ТИСЯ (УГОРТА́ТИСЯ), ОДЯГА́ТИСЯ, УПОВИВА́ТИСЯ (ВПОВИВА́ТИСЯ), ОКРИВА́ТИСЯ рідко. — Док.: опови́тися, огорну́тися (обгорну́тися), обволокти́ся, заволокти́ся, затягтися, затягну́тися, обви́тися, вкри́тися (укри́тися), покри́тися, застели́тися, заснува́тися, обснува́тися, обку́татися (оку́татися), вгорну́тися (угорну́тися), одягти́ся, одягну́тися, упови́тися (впови́тися), окри́тися. Румунський порт оповивався димом (В. Кучер); Гомін бою затихав, віддаляючись за.. горби, огортався синьою млою, пропадав (Григорій Тютюнник); Попереду бовваніли, обгортаючись туманом і вечірньою імлою, придорожні хутори (Я. Качура); Стрільба, і ось уже кузня обволікається димом, горить (О. Гончар); Все частіше осінніми хмарами стало заволікатися таврійське небо (О. Гончар); Впали перші дощі осінні. Світ.. затягнувся сірими хмарами (П. Козланюк); Все море в туман повилось (Леся Українка); Чорний хрест обвився сивими цяточками мряки (В. Стефаник); Йде весна. Земля розкутая Димом, парою вкривається (С. Чорнобривець); Покрилася якимсь густим туманом та розкішна долина (Панас Мирний); Ще звечора над селом застелилося хмарами небо (І. Муратов); Коли зайшло сонце і небо потемніло, заснувавшись хмарами, він, крадучись, підійшов до умовленого місця (А. Шиян); Він обснувався густим димом, і над ним миттю захвилювалися бджоли (Ю. Яновський); І танки здибились перед житами, Вгортаючись в густий клубчастий дим (М. Стельмах); Сьогодні третя днина, що дощу нема, небо одяглося синявою (О. Кобилянська); Велике місто вповилося мрякою (Мирослав Ірчан); А воно (сонце).. тихо опускається вниз,.. окриваючися.. хмарами (Г. Хоткевич).

ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, КРИ́ТИСЯ з чим, СКРИВА́ТИ розм., КРИ́ТИ розм., ПІДФАРБО́ВУВАТИ розм., ПІДЛАКО́ВУВАТИ розм.; ЗАМО́ВЧУВАТИ, ЗМО́ВЧУВАТИ що, про що, ПРОМО́ВЧУВАТИ що, про що, ПОМО́ВКУВАТИ про що, ПОМО́ВЧУВАТИ про що, ПРИМО́ВЧУВАТИ що, про що, розм., ЗАТИРА́ТИ розм. (навмисне не говорити про щось); ДУШИ́ТИ розм., ПРИДУ́ШУВАТИ розм. (надмірно приховувати, перев. свої почуття); ПОКРИВА́ТИ кого, що, розм. (чийсь поганий вчинок); ПРИКРИВА́ТИСЯ чим (приховувати свої справжні вчинки, наміри тощо). — Док.: прихова́ти, схова́ти, прихова́тися, захова́ти, потаїти, затаї́ти, потаї́тися, затаї́тися, утаї́ти (втаї́ти), притаї́ти, укри́ти (вкри́ти), прикри́ти, замаскува́ти, покри́тися діал. скри́ти, підлакува́ти, підфарбува́ти, замо́вчати, змо́вчати, промо́вчати, примо́вчати, зате́рти, придуши́ти, покри́ти, прикри́тися. — Де моя мама? Де? — закричав він, здогадавшись, очевидно, що тітонька Ніна приховує від нього якусь страшну вість (А. Шиян); Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко); Триста різних сортів (винограду) було в нього в колекції і з-поміж них — "чорна брила", дуже рідкісний сорт, що його тільки вводили та все з ним ховались, оберігали... (О. Гончар); Заховуючи зрадливі сльози, що наверталися їй на очі, вона ступила до кухні (Г. Коцюба); Кажуть, люди жили табунами.. Говорили, що знали і вміли, Не таїли своїх думок (В. Симоненко); Очима поводить (Ковбанівна) — наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею (П. Куліш); Вже ж тепер він, не таючись, сказав, що у нього щось є на думці (Г. Квітка-Основ'яненко); Не було в мене нічого такого, з чим би я затаїлася перед своєю Мартою (Панас Мирний); (Конон:) В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість — наш принцип! (М. Кропивницький); — Так,- бадьорим тоном промовив приятель, певно, намагаючись притаїти своє хвилювання (О. Досвітній); Кожний раз їй здавалось, немов панни укривають або зміняють розмову, як вона увійде (Леся Українка); Він все повертає на жарти, про що не спитай, і одбріхується, й прикриває правду, наче якоюсь мрякою з жартів (І. Нечуй-Левицький); У Михайла знову проривається сміх, він маскує сміх кашлем (Ю. Яновський); Вона крилася з тим добром від усіх і рада була, що ніхто її не чіпає (Панас Мирний); І пішов, Мене лишивши в почуттю гіркому, що скриває щось там він, Чого не важиться сказать нікому (І. Франко); Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (прислів'я); Він завжди цінив Павлюка. Але тепер, аналізуючи свої підозри, він щораз більше схилявся до думки, що той замовчує якусь таємницю (М. Трублаїні); Він не хотів сваритися, але він не мав права змовчувати те, що підказувало йому сумління (Д. Бедзик); Михайлина промовчала про те, що Наталя втекла з дому, навіть не пообідавши, що її книжки самотньо лежать на покуті (Ю. Збанацький); А ще він, Клим,- звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди,- взяв та так зразу й ляпнув (С. Васильченко); (Жураківський:) Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (С. Васильченко); Просив, молив (Олексій), щоб вона виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ'яненко); — Чого це ти його так захищаєш? — Бо я справедливість люблю.. — А хіба справедливість у тому, щоб покривати запроданця? (Є. Гуцало).

УКРИВА́ТИСЯ (ВКРИВА́ТИСЯ) (класти на себе ковдру, простирадло і т. ін. для тепла, захисту від чогось), НАКРИВА́ТИСЯ, ПРИКРИВА́ТИСЯ, ПОКРИВА́ТИСЯ. — Док.: укри́тися (вкри́тися), накри́тися, прикри́тися, покри́тися. Не вподобається йому що-небудь — зараз на піч, укриється рядном і почне звідтіль вичитувати (С. Васильченко); Біля мінометів у ячейках сплять бійці, накрившись плащ-палатками (О. Гончар); Юра тулиться ще далі у куток і прикривається зверху.. ганчірками (Ю. Смолич); Дмухнула (Христя) на світло і мерщій стрибнула в ліжко, покрившись коцем з головою (Панас Мирний).

УКРИВА́ТИСЯ (ВКРИВА́ТИСЯ) чим (про якусь поверхню — рясно, густо заповнюватися шаром чого-небудь, рослинністю, певними предметами), ПОКРИВА́ТИСЯ, ОКРИВА́ТИСЯ рідше, КРИ́ТИСЯ рідше, БРА́ТИСЯ, ЗАСТЕЛЯ́ТИСЯ, УСТЕЛЯ́ТИСЯ (ВСТЕЛЯ́ТИСЯ), УСТЕ́ЛЮВАТИСЯ (ВСТЕЛЮВАТИСЯ), УСІВА́ТИСЯ (ВСІВА́ТИСЯ), ОБСІВА́ТИСЯ, ОДЯГА́ТИСЯ розм.; ЗАТЯГА́ТИСЯ (перев. суцільно); ОБЛИВА́ТИСЯ (вкриватися дуже густо); ОБРОСТА́ТИ (вкриватися окремими предметами); ОБСИПА́ТИСЯ (ОСИПА́ТИСЯ), ПРИПАДА́ТИ, ОПУ́ШУВАТИСЯ (пилом, снігом, інеєм тощо). — Док.: укри́тися (вкри́тися), покри́тися, узя́тися (взя́тися), застели́тися, устели́тися (встели́тися), усі́ятися (всі́ятися), обсі́ятися, одягну́тися, одягти́ся, затягну́тися, обли́тися, обрости́, обси́патися (оси́патися), припа́сти, опу́шитися. Кінчався квітень. Що не день, то густішою зеленню вкривались молоді гаї (І. Цюпа); Знесилені руки і ноги покривались краплями поту (М. Коцюбинський); У неділю вранці-рано Поле крилося туманом (Т. Шевченко); Ладозьке озеро бралося кригою (Ю. Смолич); Здалеку все мов розлазилося, геть-геть у сторони, рідшало й застилалося серпанком (Панас Мирний); Небо затяглося сірою мішковиною, крізь яку бризнули перші краплі (Ю. Яновський; Уквітчалися (робітничі селища) абрикосовими садочками, які навесні обливаються цвітом (Д. Ткач); Пливе довга доріжка конвеєра. Повільно рухаючись, поодинокі деталі обростають гвинтиками, котушками, стрілками (П. Автомонов).