покіст
ЛАК (розчин, яким покривають поверхню для її збереження й блиску), ПОКІ́СТ діал.; ПОЛІТУ́РА (розчин смолистих речовин у спирті, яким покривають вироби з дерева). Стек зробили столяри, наполірували лаком і набили металевий набалдашник (Григорій Тютюнник); Таке гладеньке, як покіст (Словник Б. Грінченка); Двері блищали від політури та від мідяних почищених ручок (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покіст — -косту, ч., діал. Лак. || Лакована поверхня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покіст — покі́ст іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- покіст — ПОКІ́СТ, ко́сту, ч., діал. Лак; // Лакована поверхня. * У порівн. Таке гладеньке, як покіст (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- покіст — ПОКІ́СТ, ко́сту, ч., діал. Лак; // Лакована поверхня. *У порівн. Таке гладеньке, як покіст (Сл. Гр.) Словник української мови в 11 томах
- покіст — Покіст, -ко́сту м. Лакъ; лакированная поверхность. Таке гладеньке, як покіст. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка