поладити

ЛА́ГОДИТИ (усуваючи пошкодження, робити придатним для користування), ЛАДНА́ТИ, ЗАЛА́ГОДЖУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ЛА́ДИТИ розм., НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ОПРАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ЛАТА́ТИСЯ розм. рідко; ПІДПРАВЛЯ́ТИ (незначні пошкодження); РЕМОНТУВА́ТИ (перев. механізми); ЛАТА́ТИ, ЗАЛА́ТУВАТИ (перев. ліквідуючи отвори). — Док.: пола́годити, поладна́ти, зала́годити, спра́вити, попра́вити, пола́дити, напра́вити, опра́вити, підпра́вити, відремонтува́ти, полата́ти, залата́ти. Прокіп з Гущею лагодять сіялку (Ю. Яновський); Дівчата.. ладнають рівчак (О. Донченко); — Натренований (Борис Савович) так, що може в цілковитій темряві навпомацки пробоїну залагодити (О. Гончар); Вони обдивлялися снасті у возів, у плугів, що несправне — справляли (Панас Мирний); Один дурень зіпсує, що й десять розумних не поправлять (прислів'я); У землянці батько, сивий лісоруб, Повстанців жде з походу, править зброю (М. Стельмах); Найманий шофер ладить машину (Ю. Яновський); Яць.. направляв цебер-двоушник (І. Франко); — Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ (І. Котляревський); — Перекур, — кидає незадоволено шофер. — Лататись будемо (Ю. Збанацький); Петру трохи підправив соху (М. Чабанівський); Складні вузли та два мотори відвезли у Косопілля, а що простіше — самі трактористи ремонтують (М. Зарудний); Софія.. сама показувала майстрам, де їм латати підлогу, підганяла з ними двері (Д. Бедзик); Навесні залатали сяк-так почорнілу стріху, трохи менше текло (С. Журахович). — Пор. 2. нала́годжувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поладити — -джу, -диш, перех. і неперех. Док. до ладити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поладити — пола́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. поладити — ПОЛА́ДИТИ, джу, диш, що і без прям. дод. Док. до ла́дити. [Сербин:] Не поладили ми з ним [з Олексою] іще на Січі, та й досі не змирились (С. Словник української мови у 20 томах
  4. поладити — ПОЛА́ДИТИ, джу, диш, перех. і неперех. Док. до ла́дити. [Сербин:] Не поладили ми з ним [з Олексою] іще на Січі, та й досі не змирились (Вас. Словник української мови в 11 томах
  5. поладити — Пола́дити, -джу, -диш гл. Починить; приготовить, смастерить. Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твого біль поїду. Чуб. III. 370. Поладила якось драбину. Чуб. І. 6. Словник української мови Грінченка