1. Словник синонімів української мови

полуміння

ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ'Я, ОГО́НЬ розм., ПО́ЛУМІННЯ рідше, ЖЕ́ВРИВО рідше, ПЛО́МІНЬ поет., заст., ПО́ЛУМІНЬ (ПО́ЛОМІНЬ) заст., ЖИ́ЖА дит., ОГЕ́НЬ діал., ЖАРІ́ННЯ діал. Моряк так пильно дивиться на полум'я, мовби заворожений видивом вогню (О. Гончар); В печі палало полум'я й миготіло по білих стінах (І. Нечуй-Левицький); Онде зірка палає, мов пломінь (Леся Українка); Поступово тепло збільшується. Дрова охоплює полумінь (Ю. Яновський); Дитина хукає на жижу, Енею ж дур не вдивовижу, видав він різних мастаків (І. Котляревський); Ні, годі! Не буду гасити! Най бухає грішний огень! (І. Франко); Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння? (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полуміння — -я, с., рідко. Те саме, що полум'я 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полуміння — по́луміння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. полуміння — ПО́ЛУМІННЯ, я, с., рідко. Те саме, що по́лум'я 1. Полуміння палає (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. полуміння — ПО́ЛУМІННЯ, я, с., рідко. Те саме, що по́лум’я 1. Полуміння палає (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. полуміння — По́луміння, -ня с. = полум'я. Полуміння палає. Грин. III. 529. Словник української мови Грінченка