помагач

ПОМІЧНИ́К (той, хто допомагає комусь у роботі, занятті, справах тощо), АСИСТЕ́НТ, ПОМАГА́Ч розм., ПІДПО́РА розм., ПОЛИ́ГАЧ зневажл.; ПРА́ВА РУКА́ розм. (найближчий помічник); ТОВА́РИШ заст. (у назвах звань і посад). Водячи паровоз, Мармура вчив свого помічника підтримувати у котлі потрібний тиск пари (С. Чорнобривець); На уроках фізики тільки Валентина учитель брав собі за асистента (О. Гончар); Сини були тільки для Зіньки за помагачів та за наймитів, а вона всім орудувала сама (І. Нечуй-Левицький); Старий машиніст.. чимдалі більше вибивався з сил і хотів мати біля себе підпору — сина (С. Скляренко); Хай фашисти вважають, що ви й справді їхній полигач, а коли прийде наш час... Тоді все стане на свої місця (І. Головченко і О. Мусієнко); Наймичку собі приняла, та й добра дівчина придалась. — Се, кажу, моя права рука (Ганна Барвінок); Він розказав, що Мірошниченко з товаришем голови повіткому чогось довго ходили понад Бугом, придивлялися до якихось слідів (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помагач — помага́ч іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. помагач — -а, ч., розм. Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь; помічник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помагач — ПОМАГА́Ч, а́, ч., розм. Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь; помічник. – Діти мої! – скрикнула [Олена], .. тепер нема в вас жодного оборонця, нема помагача, самі-самісінькі зостались у світі!... Словник української мови у 20 томах
  4. помагач — ні грач, ні помага́ч, жарт. Той, хто не здатний до якоїсь роботи або не бажає її виконувати. — Так-то так, та я вам ні грач, ні помагач; шукайте собі деінде поради (О. Кониський). Фразеологічний словник української мови
  5. помагач — Помага́ч, -ча́, -че́ві; -гачі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. помагач — ПОМАГА́Ч, а́, ч., розм. Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь; помічник. — Діти мої! — скрикнула [Олена], ..тепер нема в вас жодного оборонця, нема помагача, самі-самісінькі зостались у світі!... Словник української мови в 11 томах
  7. помагач — Помагач, -ча м. Помощникъ. Геть собі, бо ти ні грач, ні помагач. Ном. № 6544. Діти мої, тепер нема в вас жадного заступника, нема помагача. МВ. І. 47. Словник української мови Грінченка