1. Словник синонімів української мови

помовчати

МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИ заст., НІМО́ТСТВУВАТИ заст.; ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИ розм., ПОМО́ВКУВАТИ розм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). — Док.: замовча́ти, помо́вчати. Слідчий мовчить, не натискає, не кричить, — він чогось жде. Чого ж він жде? (І. Багряний); — Змовились ми мовчати, нікому й не натякати про нашу роботу (М. Коцюбинський); Ксенія розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували (С. Голованівський); Думаю, що занадто замовчувати і недоговорювати те, що можна зовсім просто і щиро сказати, теж не слід (Леся Українка); Тропінін, як завжди, скромний, помовчував собі (О. Іваненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помовчати — помо́вчати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. помовчати — див. помовчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помовчати — ПОМО́ВЧАТИ див. помо́вчувати. Словник української мови у 20 томах
  4. помовчати — ПОМО́ВЧАТИ див. помо́вчувати. Словник української мови в 11 томах
  5. помовчати — Помо́вчати, -чу, -чиш гл. Помолчать. Помовчи, язичку, кашки дам. Ном. № 1108. Словник української мови Грінченка