поморозь
І́НІЙ (тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари на охолоджених предметах); ПА́МОРОЗЬ, ПРИ́МОРОЗЬ, НА́МОРОЗЬ, ПО́МОРОЗЬ рідше, ЗА́МОРОЗЬ розм., НА́МЕРЗ діал. (намерзла маса дрібних сніжинок). Дерева за вікном у тиші непорочній Стояли інеєм запушені рясним (М. Рильський); На тротуарах і дахах сивіла перша паморозь (О. Донченко); Ще скрізь на гіллях приморозь, а зійде та вигріє сонечко — закапле з стріхи (Марко Вовчок); Земля холоне у пухкім снігу, І висне наморозь на вітах саду (М. Зеров); На траві лежала холодна поморозь (А. Шиян); Ми зранку, ще й заморозь не відійшла, В дворі пшеницю-маріанку До сійби ладили (І. Франко); Він іде — увесь як біль білий: геть намерзом намерз (Словник Б. Грінченка)
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поморозь — по́морозь іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- поморозь — див. іній Словник синонімів Вусика
- поморозь — -і, ж., рідко. Те саме, що паморозь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поморозь — ПО́МОРОЗЬ, і, ж., рідко. Те саме, що па́морозь. – Встав я рано. На траві лежала холодна поморозь (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
- поморозь — ПО́МОРОЗЬ, і, ж., рідко. Те саме, що па́морозь. — Встав я рано. На траві лежала холодна поморозь (Шиян, Гроза.., 1956, 461). Словник української мови в 11 томах
- поморозь — По́морозь, -зі ж. Изморозь. Де родиться той лід, прозірна крига, та поморозь, той иней піднебесний. К. Іов. 87. Словник української мови Грінченка