1. Словник синонімів української мови

поневолювати

ПОНЕВО́ЛЮВАТИ кого, що (позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі), ЗНЕВО́ЛЮВАТИ, УЯ́РМЛЮВАТИ (УЯРМЛЯ́ТИ), ЗАКАБАЛЯ́ТИ рідше, ЗАНЕВО́ЛЮВАТИ заст., розм., РАБУВА́ТИ ким, чим, діал.; ПОКРІПА́ЧУВАТИ (робити кріпаком). — Док.: понево́лити, знево́лити, уярми́ти, закабали́ти, занево́лити, покріпа́чити. Після визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького російський уряд поневолив Лівобережну та повернув польським магнатам Правобережну Україну (з газети); Чи ти (фашист) справді певен, що можеш зневолити мене, переінакшити, що, як здер з мене чоботи, так само зможеш видерти, виграбувати з мене й душу? (О. Гончар); Зухвалого Варяга син Слов'янських переміг богів; Необережний крок один Країну вільну уярмив! (переклад за ред. М. Рильського); Князі та їх бояри всіма правдами й неправдами відбирали землю у вільних смердів, а їх самих закабаляли (з підручника); Голод 1933 року цілковито заневолив традиційне українське село (з журналу); Довго ним (мужиком) ми рабували: кров лилась, свистів батіг (П. Грабовський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поневолювати — понево́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поневолювати — Уярмлювати, закріпачувати, упокорювати, підкоряти, підбивати, робити рабами, накидати ярмо, запрягати в ярмо, сов. закабалювати; док. ПОНЕВОЛИТИ, (кого) о. скувати пута <�кайдани> на кого. Словник синонімів Караванського
  3. поневолювати — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
  4. поневолювати — -юю, -юєш, недок., поневолити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі. || Ставити кого-небудь у залежність, створювати необхідність діяти певним чином (про що-небудь). 2》 тільки док., заст. Змусити кого-небудь чинити щось проти своєї волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поневолювати — ПОНЕВО́ЛЮВАТИ, юю,юєш, недок., ПОНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що. 1. Позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі. Не вперше бачило [місто] під своїми стінами ворожі навали, що йшли грабувати, поневолювати і спустошувати російську землю (П. Словник української мови у 20 томах
  6. поневолювати — ПОНЕВО́ЛЮВАТИ, юю,юєш, недок., ПОНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі. Англія століттями поневолювала Ірландію.. Словник української мови в 11 томах