поодинокий

ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ'Я́ЗАНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідко, ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М. Бажан); Був Галайда, як і завжди, за самостійну Україну (В. Сосюра); Поодинокі виступи (селян) були легко придушені місцевою поліцією (М. Стельмах); Каносса (замок).. становила собою мовби окремішній самодостатній світ (П. Загребельний); Павло сів щось писати на порізнених клаптях паперу (Леся Українка); В якійсь чудній мішанині неслись перед ним обривки гадок, незв'язані, роз'єднані (Г. Хоткевич); Староста черкаський і канівський Дашкевич просив у великого князя литовського осібної організації для козаків, але не дано (Леся Українка); У національних, у політичних, соціальних, літературних інтересах галичани розійшлися з поляками.. На всі ці інтереси вони мають свої окрімні права й інституції (М. Драгоманов).

ОКРЕ́МИЙ (один із ряду однорідних предметів, явищ і т. ін.; один із багатьох), ПООДИНО́КИЙ, ДЕ́ЯКИЙ, ОДИНО́КИЙ, ОДИНИ́ЧНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ рідше, НА́РІЗНИЙ рідко, ПОРІ́ЗНЕНИЙ рідко. От вони тут, чути їх голоси й окремі слова (Г. Хоткевич); З двору.. залітали, наче заблукавши, поодинокі сніжинки (О. Гуреїв); З села доносилися одинокі викрики жінок (Панас Мирний); Фруктові дерева різних сортів та ягідні кущі представлені були в садку не сортовими масивами, а лише одиничними сортовими екземплярами (Ю. Смолич); За ним.. полетіли драгуни, а на майдані залишились роз'єднані люди (М. Стельмах); Серед нарізних покликів молдуван співучий голос пана писаря бере гору над затихаючою бурею (М. Коцюбинський); Чутно.. несміливий голос, що співає уривчасто, спиняючись, немов пригадуючи порізнені слова і мелодію пісні (Леся Українка).

ПООДИНО́КІ (не всі з-поміж інших, узяті вибірково), ПООДИ́НЧІ, ОКРЕ́МІ, ДЕ́ЯКІ, ОДИНИ́ЦІ, ОСІБНІ. На всіх великих і малих станціях поїзд наш "розгублює" поодиноких своїх мешканців, набирає нових (Т. Масенко); Поодинчі долі, хоч які бувають промовисті, звичайно ніколи нічого не навчають (О. Забужко); В голові (Параскіци) блискавкою промайнув цілий ряд згадок, окремих фактів з останнього часу, незрозумілих досі (М. Коцюбинський); Деякі дисципліни я зовсім не вчив; навпаки, інші, що подобались мені, наприклад, фізика, викладались на іншому факультеті (О. Довженко); Єдиний, по суті, вияв народного світогляду — художня, поетична народна творчість. Практичне використання її творцями-одиницями сягає в глибочінь віків (М. Рильський); Перебираємо в пам'яті фільми останніх років, і лише деякі можуть прислужитися нашим внукам, та й то показом якихось окремих, часом навіть осібних рис нашого життя (з газети).

ПООДИНО́КІ (які розміщені або трапляються рідко), ПООДИ́НЧІ, НЕЧА́СТІ. Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець (Ю. Мушкетик); Усі троє попрямували до школи, розпитуючи дорогу в нечастих прохожих, що зрідка траплялися (А. Кримський).

САМІ́ТНИ́Й (САМО́ТНІЙ) (про предмет — один взагалі або розташований окремо від інших), ОДИНО́КИЙ, ПООДИНО́КИЙ (один із кількох розташованих окремо предметів); СИРОТЛИ́ВИЙ (який розташований окремо від інших). Тінь від самітної хмарки бродить по зеленому лугові (Ю. Яновський); Його погляд впав на самітне дерево (Ірина Вільде); Ген-ген по берегу біліє самотня рибальська хатина (О. Гончар); Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець (Ю. Мушкетик); Сиротлива на перше літо, землянка Вериги на друге вже мала двох сусідів (П. Панч).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поодинокий — поодино́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. поодинокий — (випадок) окремий, осібний, одиничний, ізольований, відособлений; (постріл) одиночний; (- явище) випадковий; поєдинчий, поодинчий; тлк. мн. ПООДИНОКІ, (кущі) самотні, не часті; (з нас) декотрі, дехто; п! СПОРАДИЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. поодинокий — [поодиенокией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. поодинокий — -а, -е. 1》 тільки мн.Які розміщені або трапляються рідко. || Які бувають у невеликій кількості; рідкісні. Поодинокі випадки. 2》 тільки мн. Ізольовані від інших, позбавлені зв'язку з іншими; розрізнені, окремі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поодинокий — Окремий, відокремлений, опрічний, нарізний, вирізнений, порізнений, роз'єднаний, частковий, випадковий, незвичайний, див. особливий, одиночний, небувалий, унікальний, сеператний, сингулярний Словник чужослів Павло Штепа
  6. поодинокий — ПООДИНО́КИЙ, а, е. 1. тільки мн. Які розміщені або зустрічаються рідко. Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець (Ю. Мушкетик); З двору повіяло свіжим вітром, залітали, наче заблукавши, поодинокі сніжинки (О. Словник української мови у 20 томах
  7. поодинокий — Поєди́нчий = поодино́кий поодино́кий, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. поодинокий — ПООДИНО́КИЙ, а, е. 1. тільки мн. Які розміщені або зустрічаються рідко. Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець (Мушк., Серце.. Словник української мови в 11 томах
  9. поодинокий — Поодино́кий, -а, -е 1) Отдѣльный. 2) Одноконный? Хтось в'їзжає до нас на подвір'є поодинокими саночками сірою конячкою. КС. 1883. II. 466. Словник української мови Грінченка