1. Словник синонімів української мови

попелище

ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі). Тривожна пам'ять викресала перед очима далекі і страшні видіння незабутніх згарищ та руїн (Н. Рибак); Нема села, лиш пожарище Скрипить зубами чорними в полях (М. Стельмах); Руїни самі... Та шпаківні усюди — сліди наших мирних колишніх осель... Та на попелищах вітрів карусель... (І. Нехода); Деякі будови.. розруйновані до підмурівку і лежать звалищем, де-не-де чорніють пожарини (Леся Українка); Із погару звела (Україна) будови в тучі І підняла міста свої могучі (Л. Забашта); Кіз і ялових овець пасли у вигорілих лісах ("згарах") (збірник "Гуцульщина"); Пасіка під зиму згорить, ..а з весною бойко вже безпечно корчує пеньки і сіє на спаленищу своє збіжжя (І. Франко); Їду я через те пожежище, а в мене й у душі похололо. Мабуть, погоріли й мої хати (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попелище — попели́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. попелище — Купа попелу; (по пожежі) пожарище, згарище, погорілище; П. руїна. Словник синонімів Караванського
  3. попелище — див. гарище Словник синонімів Вусика
  4. попелище — -а, с. 1》 Місце, куди викидають попіл. 2》 Купа попелу. 3》 Спалена, зруйнована будівля, селище і т. ін. || перен. Що-небудь зруйноване, знищене. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. попелище — ПОПЕЛИ́ЩЕ, а, с. 1. Місце, куди викидають попіл. І таке придумали, на попелі буряки вирощувати! Всі попелища вже повигрібали Маріїні буряківниці (І. Цюпа). 2. Купа попелу. Тихо в гаї і в селищі, Спить ще оболонь, Вже погас у попелищі Наш нічний огонь (І. Словник української мови у 20 томах
  6. попелище — Попели́ще, -ща, -щу, -щем; -ли́ща, -ли́щ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. попелище — ПОПЕЛИ́ЩЕ, а, с. 1. Місце, куди викидають попіл. — І таке придумали, на попелі буряки вирощувати! Всі попелища вже повигрібали Маріїні буряківниці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 367). 2. Купа попелу. Словник української мови в 11 томах
  8. попелище — Попелище, -ща с. 1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу. Рк. Левиц. 2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попелище — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився. Шевч. 590. Словник української мови Грінченка