попрікання
ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИ розм. (взаємні докори). Мати довго мовчала, бо любила сина, але неправдиві докори його.. вразили її (І. Нечуй-Левицький); Вільно й захопливо відповідала вже (доповідачка) на дошкульний закид опонента (І. Ле); Рятуйте, бо не маю змоги до кінця прослухати ні попрікання, ні дорікання (О. Ковінька); (Загребельний:) Даремно, сестро, з докорів починаєш.. Сьогодні.. обійдемось без припарки (М. Стельмах); Куратор доручив окружному інспекторові зробити вчителеві гостру нагану (А. Кримський); В товаристві ніколи не переминув.. (Леон) показати Германові свою духовну вищість. Герман знов мало робив собі з дотинків Леона (І. Франко); — Казав я тобі, — не бери піджака, не бери піджака, — з докорою сказав Семен (О. Довженко); Не тільки нагороди за все те я не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь (Леся Українка); — Підуть докори та перекори: ланець, голодрабець!.. (Панас Мирний). — Пор. 1. о́суд.
Значення в інших словниках
- попрікання — попріка́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- попрікання — -я, с., перев. мн., розм., рідко. Докори, дорікання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попрікання — ПОПРІКА́ННЯ, ння, с., перев. мн., розм., рідко. Докори, дорікання. Хмельницький уловив виразні попрікання дружини за таке безсердеччя [безсердечність] її мужа, коли він перебуває у себе вдома поза службовими артикулами староства (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- попрікання — ПОПРІКА́ННЯ, я, с., перев. мн., розм., рідко. Докори, дорікання. Хмельницький уловив виразні попрікання дружини за таке безсердеччя [безсердечність] її мужа, коли він перебуває у себе вдома поза службовими артикулами староства (Ле, Хмельницький, І, 1957, 19). Словник української мови в 11 томах