1. Словник синонімів української мови

поробляти

РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ), ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИ розм.; ПОРОБЛЯ́ТИ (ПОРО́БЛЮВАТИ рідше) (перев. у запитаннях). — Док.: зроби́ти, уроби́ти (вроби́ти) розм. учини́ти (вчини́ти). А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили — багато книжок забрали (А. Головко); — Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! — виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); — Що мій Антосьо там поробляє в чужині, — згадувала мати (А. Свидницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поробляти — поробля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. поробляти — див. працювати Словник синонімів Вусика
  3. поробляти — -яю, -яєш і рідко пороблювати, -юю, -юєш, недок., перех., розм. Мати те чи інше заняття, бути зайнятим чим-небудь (уживається перев. у питальних реченнях). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поробляти — ПОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., що, розм. Мати те чи інше заняття, бути зайнятим чим-небудь (уживається перев. у питальних реченнях). Словник української мови у 20 томах
  5. поробляти — ПОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., розм. Мати те чи інше заняття, бути зайнятим чим-небудь (уживається перев. у питальних реченнях). Словник української мови в 11 томах
  6. поробляти — Поробля́ти, -ля́ю, -єш гл. Подѣлывать. А що поробляєте, куме? Черк. у. Словник української мови Грінченка