послатися

СТЕЛИ́ТИСЯ (падаючи, вкривати собою поверхню, прилягати до поверхні), СЛА́ТИСЯ, ЛЯГА́ТИ, ПОЛЯГА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИСЯ, НАСТИЛА́ТИСЯ (рівномірним шаром). — Док.: постели́тися, посла́тися, лягти́, полягти́, настели́тися. Густіше сніг, легкий, пухнастий, волохатий, лягає, стелиться до ніг (Григорій Тютюнник); Облітає пух з тополі і лягає тихо долі (М. Рильський); На хрестиках віконних рам смугою настелялися білі шари (снігу) (І. Ле); Курява тихо полягла на стерню (І. Нечуй-Левицький).

СТЕЛИ́ТИСЯ (про дим, туман тощо — поширюватися по якійсь поверхні або над поверхнею), СЛА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, ЛЯГА́ТИ, ПОВЗТИ́, РОЗПОВЗА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, РОЗПЛИВА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ. — Док.: постели́тися, посла́тися, розстели́тися, розісла́тися, лягти́, поповзти́, розповзти́ся, розійти́ся, розпливти́ся, спусти́тися. Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу (М. Коцюбинський); Пастухи варили куліш у здоровенному казані, і пара, що виходила з нього, ніжно слалася над землею (Григорій Тютюнник); Настав вечір. З-під кожної сосни поповз туман, низько розстелився по землі (Ю. Яновський); Димом розстилалась В полі курява (Т. Шевченко); Туман хвилями лягає По степу німому (М. Старицький); Клубки диму розходилися — розправлялися, слалися довгими поясами (Панас Мирний); Темно-синє небо низько висіло над землею, оповитою дрімотою, від ставка розповзався туман (П. Кочура).

СТЕЛИ́ТИСЯ (рости, простягаючи свої стебла, листя по землі або низько над землею), СЛА́ТИСЯ, ПОВЗТИ́, РОЗПОВЗА́ТИСЯ. — Док.: постели́тися, посла́тися, розповзти́ся. — Нічого кращого за кавун на всьому світі немає! — казав дядько Прокіп.. — А ти простежив — як стеляться батоги огудиння у червні? (Т. Масенко); Серед почорнілого падолисту пробивалася свіжа травиця, то тут, то там слався барвінок, білів ряст (П. Автомонов); По землі, в ровах і ямах повзе ожина (В. Кучер); Бадилля розповзалось скрізь, мов вогняні хробаки (М. Коцюбинський).

ПОСИЛА́ТИСЯ (вказувати на когось як на свідка чи авторитет, на щось як аргумент для підтвердження своїх слів, виправдання дій тощо), ПОКЛИКА́ТИСЯ, ЗДАВА́ТИСЯ діал. — Док.: посла́тися, покли́катися, зда́тися. Більш як сто років на Потебню посилається та цікавиться його ідеями велика кількість авторів (з журналу); Коли я раз попробував бути премудрим і покликатися на свою рівність перед законом, то дістав позаушника (І. Франко); Вони здаються на Гоголя, що він пише не по-своєму, а по-московському, або на Вальтер-Скотта, що й той не по-своєму писав (Т. Шевченко).