поступовий

ПЕРЕДОВИ́Й (який очолює шлях до прогресу), ПРОГРЕСИ́ВНИЙ, ПОСТУПО́ВИЙ заст.; ІДЕ́ЙНИЙ, ВИСОКОІДЕ́ЙНИЙ уроч. (який відзначається високою ідейністю). Бувши передовою людиною свого часу, Франко уважно стежив за розвитком прогресивної суспільної думки Росії і Західної Європи (з журналу); Найближчі стосунки лучили Грибоєдова з прогресивними грузинськими письменниками і діячами (М. Рильський); Він.. зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та й відводив там душу (М. Коцюбинський); Він такий чистий, такий ідейний, з могутнім даром слова — може й повинен впливати, мусить жити для вищих цілей (М. Коцюбинський); Хіба ж може така аморальна, безідейна армія, яка грабує народ, перемогти високоідейну, народну.. армію? Не може (Ф. Бурлака).

ПОСТУПО́ВИЙ (який відбувається, здійснюється без раптових змін, у певній послідовності), СТУПНЕ́ВИЙ, ПЛА́ВНИЙ, ПОВІ́ЛЬНИЙ, ЕВОЛЮЦІ́ЙНИЙ книжн.; ПОСЛІДО́ВНИЙ (який здійснюється кількома етапами). Розвиток сценографії ХХ сторіччя — це поступове і невідхильне взаємозближення, взаємопроникнення і, нарешті, повне злиття образотворчого начала з живою плоттю і духом театрального мистецтва (з журналу); Що більше шириться думка про ступневий розвиток історії людства, то більш незвичайними стають і ваблять до себе увагу окремі відхилення від неї (Є. Григорук); Процес становлення нового.. зовсім не є плавним, безконфліктним (з журналу); В Тюмені їх (переселенців) чекала звістка, подібна до засуду на повільну голодну смерть: через мілководдя пароход не йшов (Леся Українка); Еволюційні та інволюційні зміни чергуються одна з одною як у космічному цілому, так і в окремих його частинах (М. Холодний); Послідовне скорочення робочого дня.

ПОСТУПО́ВО (без раптових змін, у певній послідовності, не відразу), ПЛА́ВНО, ПОТРО́ХУ (ПОТРО́ХИ), ПОТРО́ШКУ (ПОТРО́ШКИ), СТИ́ХА, ПОТИХЕ́НЬКУ (ПОТИХЕ́НЬКО), ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, ПОМА́ЛУ, ПОМАЛЕ́НЬКУ (ПОМАНЕ́НЬКУ), ПОТИХЕ́НЬКУ-ПОМАЛЕ́НЬКУ розм., ПОМА́ЛУ-МА́ЛУ розм., МА́ЛО-ПОМА́ЛУ розм., ПОТРО́ШЕЧКУ (ПОТРО́ШЕЧКИ) розм., ПОТРО́ХУ-ТРО́ХУ (ТРО́ХИ-ПОТРО́ХУ) розм., СПРОКВОЛА́ (СПРОКВО́ЛУ) розм.; М'Я́КО (поступово переходячи з однієї якості, ознаки в іншу). Він намалював річки Кара-Бутак та Іргиз з одноіменними фортами і відчував, що до нього поступово повертається і чітка твердість ліній, і почуття колориту (З. Тулуб); За кілька годин можна побачити, як, плавно піднімаючись, на берег накочується припливна хвиля (з журналу); Туман потроху розвіявся (С. Журахович); Пестую його, годую кашкою; стало воно потрошку та потрошку одужувать, піднялось на ноги і забелькотіло: "Тату, бозя" (О. Стороженко); Не стануть щасливі вглядатись до лиха, Що в могилу жене нерозумного стиха (Я. Щоголів); Потихеньку, помаленьку, то позиченим хлібцем, то влесливим слівцем мудренький Кирюха і згрібав у велику купу маленькі клаптики земельні ближніх своїх (О. Ковінька); Поволі пустота в душі змінилася на радісне очікування (П. Загребельний); Звільна, смертельно трудно заживлялося у Великій Глуші життя (М. Олійник); Забувається помалу все минуле, — сон немов... (І. Гончаренко); Тихович бігає по хаті в нервовому роздратуванні.. Але помалу-малу думки його приймають інший напрям (М. Коцюбинський); Мало-помалу вони розговорилися, і Бачура дізнався у хлопця про деякі подробиці його дитинства (М. Чабанівський); Трохи-потроху та й зробився таким славним, що всі бандити боялися його, як огню (збірник "Легенди та перекази"); — Треба до нього обережненько, спроквола (П. Колесник); За вікнами палати м'яко лягав присмерк (О. Донченко). — Пор. 1. поступо́вий.