1. Словник синонімів української мови

потупити

ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ (ВПУСКА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). — Док.: опусти́ти, спусти́ти, зни́зити, упусти́ти (впусти́ти), попусти́ти, зві́сити, пові́сити, осади́ти, присади́ти, пону́рити, поту́пити. Денис, ..не опускаючи рушниці, великими стрибками побіг озиминою в тому керунку, де впала птиця (Григорій Тютюнник); Увечері.. вітер зліг і довелось спускати вітрила (С. Скляренко); Канушевич постояв якусь хвилину коло крана, потім зіскочив на площадку, знизив стрілу (Г. Коцюба); Альоша вийшов на вулицю і, впустивши на груди голову, побрів у порт (І. Микитенко); Попустила (дівчина) свої руки білі у великій тузі (Марко Вовчок); Чіпка сидів на лаві, ноги звісивши (Панас Мирний); Повісив свої грона бузок (Ю. Яновський); Щось забилося під її серцем, щось осадило її на землю... (Панас Мирний); Витягне сукнину з задньої кишені і вже наярює свої хромові, а тоді.. ще й присадить халявку, щоб гармошкою була... (О. Гончар); Довго їхав Шрам, опустивши голову (П. Куліш); Річенко, що сидів за весь сей час потупивши голову, підняв її (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потупити — поту́пити дієслово доконаного виду опустити очі потупи́ти дієслово доконаного виду затупити Орфографічний словник української мови
  2. потупити — I пот`упитидив. потуплювати. II потуп`ити-туплю, -тупиш; мн. потуплять; док., перех. Зробити тупим (все чи багато чого-небудь). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потупити — ПОТУ́ПИТИ див. поту́плювати. ПОТУПИ́ТИ, туплю́, ту́пиш; мн. поту́плять; док., що. Зробити тупим (все або багато чого-небудь). Обидва ножі потупили, – тепер чим хоч, тим і криши (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. потупити — поту́пити о́чі (в зе́млю). Дивитися вниз від сорому, ніяковості і т. ін.; засоромитися, зніяковіти. Він замовк, потупив очі в землю (Панас Мирний); Стояв (Андрій), потупивши очі в землю (О. Довженко). Фразеологічний словник української мови
  5. потупити — ПОТУ́ПИТИ див. поту́плювати. ПОТУПИ́ТИ, туплю́, ту́пиш; мн. поту́плять; док., перех. Зробити тупим (все або багато чого-небудь). Обидва ножі потупили, — тепер чим хоч, тим і криши (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. потупити — Потупити, -плю́, -ниш гл. Иступить (во множествѣ). Обидва ножі потупили, — тепер чим хоч, тим і криши. Черниг. у. Словник української мови Грінченка