похвастатися

ХВАЛИ́ТИСЯ ким, чим і з спол. щ о (хвалити себе, щось своє, своїх близьких), ПОХВАЛЯ́ТИСЯ, ВИХВАЛЯ́ТИСЯ підсил., ХВА́СТАТИ підсил., ХВА́СТАТИСЯ підсил., СЛА́ВИТИСЯ розм., ФАНФАРО́НИТИ розм.; КОЗИРЯ́ТИ розм. (виставляти як свою перевагу). — Док.: похвали́тися, ви́хвалитися, похва́стати, похва́статися. — Ге! — хвалиться дядько Володько, — се в мене такий кришталь, що другого такого в цілісінькому світі не надибаєш! (Марко Вовчок); Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю (прислів'я); Мати перед усіма вихваляється: — Слава Богу, вивчився мій Микола на лікаря (Григорій Тютюнник); Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік (Панас Мирний); (Кіндрат Антонович:) І я скрізь тобою хвастаюся, кажу, що нема на всю округу такого (М. Кропивницький); Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); — Козиряєте начитаністю? — усміхнувся зневажливо Барсовський (Є. Куртяк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похвастатися — похва́статися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. похвастатися — -аюся, -аєшся, док. Те саме, що похвастати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похвастатися — ПОХВА́СТАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Те саме, що похва́стати. Мальований квапився, він хотів похвастатись в міськкомі, що комсомольське бюро негайно реагувало на неподобства в цеху (А. Хижняк). Словник української мови у 20 томах
  4. похвастатися — ПОХВА́СТАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Те саме, що похва́стати. Мальований квапився, він хотів похвастатись в міськкомі, що комсомольське бюро негайно реагувало на неподобства в цеху (Хижняк, Невгамовна, 1961, 247). Словник української мови в 11 томах