1. Словник синонімів української мови

поцінувати

ОЦІ́НЮВАТИ кого, що (визначати вартість кого-, чого-небудь), ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ, РОЗЦІ́НЮВАТИ, ОТАКСО́ВУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ до кого-чого (визначаючи придатність, цінність). — Док.: оцінити, оцінува́ти, поцінува́ти розм. поціни́ти розм. розціни́ти, отаксува́ти, примі́ритися. Пошкодований господар... водив очима по загонах, оцінюючи руїну, яку заподіяли йому зухвалі вуличники (І. Франко); Жандарм перечитав папірець, і оглядів нас поглядом людини, що цінувала вартість худоби (О. Досвітній); (Олена:) Поцінували (збирачі податків) телицю, ось-ось і до скрині доберуться (М. Кропивницький); І цінили того плуга і ціну писали: Скрізь від тисячі червоних Менше не давали (С. Руданський); Нехай прийде (війт) зараз отаксувати шкоду (Лесь Мартович); Шкапонд оглядає Романа, примірюється до нього (М. Стельмах).

ПЕРЕПИ́СУВАТИ (робити опис для обліку, а також при накладанні арешту на майно), ОПИ́СУВАТИ, СПИ́СУВАТИ, ОЦІ́НЮВАТИ, ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ (визначаючи вартість). — Док.: переписа́ти, описа́ти, списа́ти, оціни́ти, оцінува́ти, поцінувати розм. поціни́ти розм. Саме тоді в нашому селі переписували коні, фургони, упряж тощо (І. Микитенко); (Зборщик:) Ну що ж, мабуть, прийдеться описувати та цінувати? (М. Кропивницький); Вона вештається з блокнотом і олівцем у руках по кімнатах, неначе збирається списувати меблі (Ірина Вільде); З кріпаків правили викупні. Кріпаки не хотіли платити. Давай їх худібчину цінувати та спродувати (Панас Мирний); (Матрона:) Поцінують усю худобу, все пропаде (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поцінувати — поцінува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. поцінувати — -ую, -уєш і поцінити, -ціню, -ціниш, док., поціновувати, -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка, розм. 1》 Оцінити щось, роблячи опис майна. 2》 тільки поцінувати, рідко. Дати оцінку кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поцінувати — ПОЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, ПОЦІНИ́ТИ, іню́, і́ниш, док., кого, що і без прям. дод., розм. 1. Оцінити щось, роблячи опис майна. [Матрона:] Поцінують усю худобу, все пропаде (І. Словник української мови у 20 томах
  4. поцінувати — ПОЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ПОЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Оцінити щось, роблячи опис майна. [Матрона:] Поцінують усю худобу, все пропаде (Фр. Словник української мови в 11 томах
  5. поцінувати — Поцінува́ти, -ну́ю, -єш гл. Описать (имущество). І землю, і ліс, і доми — усе поцінували. Богодух. у. Словник української мови Грінченка