почервонити

ЧЕРВОНИ́ТИ (робити щось червоним, забарвлювати в червоний колір), КРИВА́ВИТИ розм., КРОВ'ЯНИ́ТИ розм., ЧЕРЛЕНИ́ТИ діал.; РУМ'Я́НИТИ, РОЗРУМ'Я́НЮВАТИ, ШАРУВА́ТИ діал. (робити щось світло-червоним). — Док.: почервони́ти, порум'я́нити, розрум'я́нити. Сонечко ще не сіло, але вже хилилося до заходу і червонило стіну старого лісу (В. Гжицький); Зоря, подібна до жоржини, кривавить рваних хмар кінці... (В. Сосюра); Ночами далекі заграви кров'янили небо (П. Кочура); Жовнірів лють черленила, а Василя кров повенила (Марко Черемшина); Крило зорі рум'янить тучі у голубій далечині (В. Сосюра); Ходить полем щедре літо.., Наливає колоски, Розрум'янює садки (М. Стельмах); Юнацька соромливість червоно шарувала йому молоде обличчя (С. Васильченко). — Пор. багряни́ти, 1. черво́ний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почервонити — почервони́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. почервонити — -ню, -ниш, перех. Док. до червонити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. почервонити — ПОЧЕРВОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, що. Док. до червони́ти. Сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти, а ранні заморозки пожовтили та почервонили лист зелений (Панас Мирний); Зійшло сонце, почервонило будинки й затуманилось (І. Микитенко). Словник української мови у 20 томах
  4. почервонити — Почервони́ти, -воню́, -ни́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. почервонити — ПОЧЕРВОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, перех. Док. до червони́ти. Сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти, а ранні заморозки пожовтили та почервонили лист зелений (Мирний, III, 1954, 255); Зійшло сонце, почервонило будинки й затуманилось (Мик., II, 1957, 200). Словник української мови в 11 томах
  6. почервонити — Почервонити, -ню́, -ниш гл. Сдѣлать краснымъ. Словник української мови Грінченка