поштування

ЧАСТУВА́ННЯ, ПОЧАСТУ́НОК діал., ПОЧЕ́СТКА етн., ПОЧЕ́СНЕ етн., ПРИГОЩА́ННЯ, УГОЩА́ННЯ (ВГОЩА́ННЯ) розм., ПО́ШТУВАННЯ розм., ШАНУВА́ННЯ розм.; ПРИЙМА́ННЯ. — Семен привів з собою сусіда. Пішла бесіда, частування (М. Коцюбинський); Після полуденку та почастунку скрипники розігралися, а челядь з легінями розтанцювалася (Марко Черемшина); Чи хрестини, чи похрестини, тільки людям почестку дасть (шинкарка) (Ганна Барвінок); — А коли я не з жадним інтересом, а так вільно, до доброго сусіда з почесним приходжу? (І. Франко). — Пор. 1. частува́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поштування — по́штування іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. поштування — -я, с., розм., заст. Дія за знач. поштувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поштування — ПО́ШТУВАННЯ, я, с., розм., заст. Дія за знач. по́штувати. Почалось поштування. Становий пив та знай похваляв господиню й господаря (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. поштування — ПО́ШТУВАННЯ, я, с., розм., заст. Дія за знач. по́штувати. Почалось поштування. Становий пив та знай похваляв господиню й господаря (Н.-Лев., II, 1956, 216). Словник української мови в 11 томах