прапредок
ПРЕ́ДКИ перев. мн. (старші родичі по висхідній лінії з боку матері або батька; ті, від кого веде свій початок рід), ДІДИ́, БАТЬКИ́, ПРА́ДІДИ, ПРАБАТЬКИ, ПРА́ЩУРИ, ПРАРО́ДИЧІ, ПРАПРЕ́ДКИ підсил., ПРАПРА́ДІДИ підсил., ПРАПРА́ЩУРИ підсил., ПРАОТЦІ́ заст., уроч. (дуже давні родичі, родоначальники). В школі і в житті ми узнавали, яка прекрасна наша Вітчизна. Щоб одстояти її від посягання ворогів, не раз наші предки засівали береги Дніпра своїми кістками (П. Панч); Гей, було це за дідів, Ні, брешу — за прадідів: За царя старого Хмеля (І. Манжура); Рід наш увесь ходючий, батьки й прабатьки: та й Данилко, мабуть, ходитиме, доки й ноги не відпадуть (Ю. Яновський); Глухомань віків, забобони пращурів дзвенять в словах дівчинки, яка свято вірить і в іорданську воду, і в чудодійне зілля (М. Стельмах); Тепер не знаю і не відаю, Де був я, за якою віддаллю, Та знаю, що мої прародичі шуміли в цій темнавій обочі (Д. Павличко); Ми туди, як птиці, линемо, Де прапрадідів добро, Де рядами тополиними Облямований Дніпро (М. Рильський); Оживить живеє слово Рідну Україну, і праправнуки згадають Прапращурів діло, і промовить до них в полі Усяка могила! (П. Куліш); "Невірні гнізда позвивали, Де наші праотці жили! (переклад П. Грабовського).
Значення в інших словниках
- прапредок — прапре́док іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- прапредок — див. пращур Словник синонімів Вусика
- прапредок — -дка, ч., рідко. Далекий предок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прапредок — ПРАПРЕ́ДОК, дка, ч., рідко. Далекий предок. Про те, що наші прапредки слов'яни цікавились астрономією ще задовго до утворення держави, свідчить камінь, знайдений на березі Бологовського озера (колишня Новгородська земля) (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- прапредок — ПРАПРЕ́ДОК, дка, ч., рідко. Далекий предок. Про те, що наші прапредки слов’яни цікавились астрономією ще задовго до утворення держави, свідчить камінь, знайдений на березі Бологовського озера (колишня Новгородська земля) (Знання.., 1, 1966, 10). Словник української мови в 11 томах