пречистий
НЕВИ́ННИЙ (про людину, а також із сл. душа, серце і т. ін. — який не має за собою аморальних учинків, помислів), ЧИ́СТИЙ, НЕПОРО́ЧНИЙ, БЕЗГРІ́ШНИЙ, НЕГРІ́ШНИЙ рідше, СВЯТИ́Й підсил., БЕЗГРІХО́ВНИЙ заст., ПРЕНЕПОРО́ЧНИЙ заст., поет. підсил., ПРЕЧИ́СТИЙ заст., поет. підсил.; НЕЗІПСО́ВАНИЙ, НЕЗІПСУ́ТИЙ розм. (який не піддався поганим впливам); ЦНОТЛИ́ВИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (перев. про дітей, молодих людей та жінок). Не забуду її душі, що дивилась крізь сині очі, — моєї душі, тільки далеко кращої, чистішої, невинної (М. Коцюбинський); (Роман:) Я мушу розказати Хведоні все, все... Нехай вона своєю чистою душею зважить і зміркує! Вона непорочна, як дитя (М. Кропивницький); Дивишся на дитину, як воно оченятами поводить, рученьками силкує, і думаєш: янгол, янгол! безвинне, безгрішне (Панас Мирний); Тяжко їй! Душі негрішній, молодій! (Т. Шевченко); На Прокопа як зверху подивиться — Кругом святий! (Л. Боровиковський); Він уже не сам на світі, йому довірилася ця чиста й незіпсована душа (П. Загребельний); На молоду, незайману душу потрапляли ті скарги, як вода на розпечену крицю (І. Ле). — Пор. 1. че́сний.
Значення в інших словниках
- пречистий — пречи́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- пречистий — -а, -е, також у сполуч. зі сл. чистий. 1》 розм. Дуже чистий, зовсім позбавлений бруду, каламуті, сміття і т. ін. || Нічим не затьмарений. 2》 перен. Нічим не опоганений, не осквернений; з чистими почуттями; непорочний, святий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пречистий — ПРЕЧИ́СТИЙ, а, е, також у сполуч. зі сл. чистий. 1. розм. Дуже чистий, зовсім позбавлений бруду, каламуті, сміття і т. ін. На дні її [криниці] щось б'ється, мов таємні жили .. Словник української мови у 20 томах
- пречистий — ПРЕЧИ́СТИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. чистий. 1. розм. Дуже чистий, зовсім позбавлений бруду, каламуті, сміття і т. ін. На дні її [криниці] щось б’ється, мов таємні жили.. Словник української мови в 11 томах