прив'ялювати

ПРИГОЛО́МШУВАТИ (про чиїсь дії, слова, збіг обставин тощо — ставити когось у скрутне становище), ПРИБИВА́ТИ розм., ПРИШИБА́ТИ розм., ПРИВ'Я́ЛЮВАТИ розм., ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., ОГОЛО́МШУВАТИ діал. — Док.: приголо́мшити, приби́ти, пришиби́ти, пришибнути, прив'яли́ти, ошеле́шити, оголо́мшити. Раптовість удару так приголомшила ворога, що колона змішалася (Ю. Бедзик); Несподівана поява Матвія прибила його (Мирослав Ірчан); Не хочеться за діло взятись, наче не її руки, — ...так журба пришибла (Ганна Барвінок); Вона ніби чекала, щоб ошелешити його новою несподіванкою (Ю. Бедзик); Він міркував собі, що коли у Бенедя що злого на думці, то таке пряме питання оголомшить і змішає його (І. Франко).

СУШИ́ТИ (позбавляти вологи, робити що-небудь сухим), ВИСУ́ШУВАТИ, ВИСНАЖУВАТИ, ОБСУ́ШУВАТИ, ПРОСУ́ШУВАТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ (перев. м'ясо, рибу або рослини, їх плоди); ЗНЕВО́ДНЮВАТИ, ОБЕЗВО́ДНЮВАТИ (видаляти з чого-небудь воду, вологу); ПЕРЕСУ́ШУВАТИ (робити сухішим, ніж треба); ПАЛИ́ТИ, ВИПА́ЛЮВАТИ, СПА́ЛЮВАТИ, ВИСМА́ЛЮВАТИ рідше (рослинність — про сонце, гарячі вітри); ПРИСУ́ШУВАТИ, В'ЯЛИ́ТИ, ПРИВ'ЯЛЮВАТИ, ПРИСМА́ЖУВАТИ (позбавляти свіжості, сушити частково). — Док.: посуши́ти, ви́сушити, зсуши́ти, обсуши́ти, просуши́ти, засуши́ти, зневоднити, обезво́днити, пересуши́ти, ви́палити, спали́ти, ви́смалити, присуши́ти, прив'ялити, присма́жити. Швидко сушить вітер землю (О. Гончар); Рибалки.. сушили на собі коло вогню мокрі сорочки (І. Нечуй-Левицький); Сонце вже пригрівало, висушуючи рештки роси на придорожніх квітах і бур'янах (В. Гжицький); Дощик її (рожу) змиє, вітер обсушить мокрі листочки (Н. Кобринська); Одного разу рибалки причалили до острова просушити сіті (О. Донченко); Сонце.. було сліпучо-яскраве і невмолиме і випалювало зелену траву в міському саду (В. Собко); Святий, огненний господине (сонце)! Спалив єси луги, степи (Т. Шевченко); Сонце висмалює нектар, бджола люто бринить (К. Гордієнко); Суховій в'ялив городину (Ю. Яновський).