приголубити

ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИТИКА́ТИ розм.; УПИРА́ТИ (ВПИРА́ТИ) (одним кінцем, краєм або до якоїсь опори); ПРИТО́ВКУВАТИ розм. (поштовхами); ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ розм. (до себе, ніжно, пестячи). — Док.: прити́снути, притули́ти, пригорну́ти, припе́рти, припну́ти, приплю́щити, приплю́снути, причави́ти, прищу́лити, приткну́ти, упе́рти (впе́рти), притовкти́, приголу́бити. Він притискав до себе ліктем її руку (Леся Українка); Олександра Олексіївна стоїть розгублена, притискуючи до грудей папку (Я. Баш); Де ти, Мавко, гуцулятко, Немовлятко, янголятко В лісі темному знайшла? Пригорнула, притулила, Груди матері відкрила (О. Олесь); Щоки пашуть, я гіллячка молодих берізок в жменю зберу да притулю, щоб прохололи, огортаю собі шию (Ганна Барвінок); Дівчинка тулила до грудей плямисте цуценя, воно скімлило, як дитина (Л. Первомайський); — Відпочинь, дитино, а тоді ще трошки підійдемо.. І ніжно горнула (мати) до себе маленьке тільце (А. Головко); Він віддихався, уймив палицю в обі руці ціпко, припер долішній кінець до землі та й увалив на неї всю ваготу свого тіла (Лесь Мартович); А як припнеш пужалном віжки, ляжеш уздовж гарби, як каната руками вхопишся та й попливеш... (І. Микитенко); Приплющити до хліба кружальце ковбаси; Незвичне все навколо й якесь грізне, ніби прищулило хлопця до землі (І. Ле); Всі один по другім притикали ухо до смереки, а послухавши довшу або коротшу хвилю, потверджували, що "славно бестія грає" (І. Франко); Упер (Піддубний) в боки здоровенні, порослі ріденьким волоссям кулаки (В. Собко); Воєвода з слугою узялися за зброю, З патронташів дістали набої, Одкусили зубами, притовкли шомполами І насипали пороху вдвоє (С. Голованівський); Я хотів було приголубити хлопчика, але він рішуче відіпхнув мою руку (Ю. Збанацький).