прижовкати
ЖОВТІ́ТИ (ставати жовтим, з жовтуватим відтінком), ЖО́ВКНУТИ, ПРИЖОВКА́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЗАЖОВКА́ТИ рідше, ЖОВТІ́ШАТИ підсил.; ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док.: пожовті́ти, пожо́вкнути, прижо́вкнути, зажо́вкнути, прожо́вкнути, прижо́вкти, зжо́вкнути, позолоти́тися, позолоті́ти. Обличчя осунулося, почало жовтіти (Панас Мирний); Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в'яне, жовкне... (Леся Українка); Прижовкло листя на кущах і деревах (П. Воронько); Море міниться — сизе, бузкове, А надвечір воно золотиться (П. Воронько); Земля золотіла. Це був, власне, жовтий пісок, прибитий дощем, а тепер нагрітий і осяяний сонцем (І. Багряний); Все запам'ятовуй, Хомо, бо це вже історія. Не та історія, що зажовкає десь у книгах, а та, що твориться на твоїх очах (О. Гончар); За вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні свічок (С. Скляренко); Половіють за обрій жита, печалить день чаїне квиління (з газети).
Значення в інших словниках
- прижовкати — прижовка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прижовкати — -ає, недок., прижовкнути і прижовкти, -кне, док. Ставати злегка жовтим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прижовкати — ПРИЖОВКА́ТИ, а́є, недок., ПРИЖО́ВКНУТИ, ПРИЖО́ВКТИ, кне, док. Ставати злегка жовтим. Шумить під вітром посадка, де-не-де вже прижовкаючи по-осінньому (О. Гончар); А коли прижовкло листя На кущах і деревах, В школу діти понеслися По стежинах і ровах (П. Воронько). Словник української мови у 20 томах
- прижовкати — ПРИЖОВКА́ТИ, а́є, недок., ПРИЖО́ВКНУТИ і ПРИЖО́ВКТИ, кне, док. Ставати злегка жовтим. Шумить під вітром посадка, де-не-де вже прижовкаючи по-осінньому (Гончар, Партиз. Словник української мови в 11 томах