приклеїти

КЛЕ́ЇТИ одне з одним, до чого (прикріплювати що-небудь до чогось за допомогою клейкої речовини), ПРИКЛЕ́ЮВАТИ до чого, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИ до чого, ЛІПИ́ТИ на що, до чого, розм.; НАКЛЕ́ЮВАТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИ (на щось); СКЛЕ́ЮВАТИ, ЗЛІ́ПЛЮВАТИ (одне з одним). — Док.: прикле́їти, приліпи́ти, накле́їти, наліпи́ти, скле́їти, зліпи́ти. Монтажниця хутко клеїла шматки плівки (Ю. Яновський); Раптом Василькові захотілося приклеїти одну летючку на спині нотаря (А. Турчинська); Тарас саме приліплював на стіни свого куреня шматки сірого грубого паперу (О. Іваненко); Кожну засушену рослину вони обережно наклеювали на аркуш александрійського паперу (З. Тулуб); Пішов, ходжу по городу та читаю по тих стовпах, де здорові газети наліплюють, з отакелезними літерами — чи нема де тіятру (Б. Грінченко); З якою любов'ю він вистругував дощечки, склеював їх, натягував струни (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приклеїти — прикле́їти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. приклеїти — див. приклеювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приклеїти — ПРИКЛЕ́ЇТИ див. прикле́ювати. Словник української мови у 20 томах
  4. приклеїти — Прикле́їти, -кле́ю, -кле́їш; прикле́й, -кле́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. приклеїти — ПРИКЛЕ́ЇТИ див. прикле́ювати. Словник української мови в 11 томах
  6. приклеїти — Прикле́їти см. приклеювати. Словник української мови Грінченка