приласкувати
ПЕ́СТИ́ТИ (ПЕ́СТУВАТИ) (виявляти свою любов, гладячи, цілуючи когось), ГОЛУ́БИТИ, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ, НІ́ЖИТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, МИЛУВА́ТИ фольк., ЛЮБУВА́ТИ розм., ПРИЛА́СКУВАТИ рідше; ЛА́ЩИТИ, ПРИЛА́ЩУВАТИ (перев. тварин). Вона пригортала відважне хлоп'я, пестила його і цілувала, мов рідне (Я. Баш); Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить (пісня); (Оленка:) Татку! Іван радісно обнімає її, приголублює (О. Левада); — Матір одягну, як паню, і буду її ніжити й пестувати... (Г. Квітка-Основ'яненко); Колисала-леліяла мамка дитиночку, Так му файно заспівала — любий мій синочку (пісня); Стара як обійняла її, то й з рук не випускає, цілує й милує та любує (Марко Вовчок); Треба вола приласкувати, як запрягаєш (Словник Б. Грінченка); Він ходить між корів, підійде до одної, до другої скотини — лащить їх (Ю. Яновський).
Значення в інших словниках
- приласкувати — прила́скувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- приласкувати — -ую, -уєш, недок., приласкати, -аю, -аєш, док., перех., рідко. Виявляти ласку до кого-небудь. || перен. Приємно діяти на органи чуттів (про сонце, теплий вітер, дотик до чого-небудь гладенького, м'якого, пухнастого і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- приласкувати — ПРИЛА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЛАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, рідко. Виявляти ласку до кого-небудь. Треба вола приласкувати, як запрягаєш (Сл. Словник української мови у 20 томах
- приласкувати — ПРИЛА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЛАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., рідко. Виявляти ласку до кого-небудь. Треба вола приласкувати, як запрягаєш (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах
- приласкувати — Приласкувати, -кую, -єш гл. Ласкать. Треба вола приласкувати, як запрягаєш. Павлогр. у. Словник української мови Грінченка