приліс

ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм. (дубовий ліс); ПУ́ЩА, ХА́ЩІ (великий густий, дрімучий ліс); ПРА́ЛІС (предковічний ліс); ЛІСОПА́РК (приміський ліс); ЛУГ заст. (низина, поросла лісом). За Россю на горбах сизів старий ліс (І. Нечуй-Левицький); Машини мчали в ніч, в гущавину поліських борів, назустріч ранкові... (В. Козаченко); Дорога й далі йшла вздовж Уралу.. Траплялися тінисті гаї і неглибокі балки (З. Тулуб); Недалеко шляху ріденький перелісок (С. Васильченко); Часом ми переїздили місток через неглибоку синю річечку,.. часом пропливав повз нас негустий низькорослий переліс (Л. Первомайський); Біля прилісу Яків наздоганяє двох дівчат (М. Стельмах); Дивною була ця любов до степових рослин і запахів у нього, корінного поліщука, який народився і виріс у суворих пущах, під шум вікових поліських дібров (О. Гончар); Пролітають мимо них Чагарі й дубини, Ліси, села, хутори (С. Руданський); Закінчився старий дубняк і почався молодий осичник (П. Воронько); Птиці Вилітали з дубника (П. Воронько); У полі стояла спека, а тут, у затінку густого дубиння, було вільготно і навіть не душно (Ю. Смолич); Здається, він заблудився в лісових хащах (О. Гуреїв); Околиця села, а за нею — берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Олійник); Часом.. їдуть вони не прямо бульваром, а звертають ліворуч, поза лісопарком (Ю. Мушкетик); Далі почалися великі, темні луги (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приліс — при́ліс іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. приліс — -у, ч., рідко. Те саме, що гай I. || Те саме, що узлісся. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приліс — ПРИ́ЛІС, у, ч., рідко. Те саме, що гай¹. А з гаю, прилісу та пісеньку чути (П. Усенко); Біля прилісу Яків наздоганяє двох дівчат (М. Стельмах); // Те саме, що узлі́сся. Словник української мови у 20 томах
  4. приліс — ПРИ́ЛІС, у, ч., рідко. Те саме, що гай¹. А з гаю, прилісу та пісеньку чути (Ус., Листя.., 1956, 50); Біля прилісу Яків наздоганяє двох дівчат (Стельмах, І, 1962, 325); // Те саме, що узлі́сся. Словник української мови в 11 томах
  5. приліс — Приліс, -су м. Опушка лѣса? За лісом, за прилісом золоте теля реве. Чуб. І. 315. см. проліс. Словник української мови Грінченка