примара

ВИДІ́ННЯ (образ, що постає в свідомості, уяві, а також у сні), МА́РЕВО, ПРИМА́РА, ВИ́ДИВО книжн., ФАНТАСМАГО́РІЯ книжн., ДИВОВИ́ДДЯ рідко; КОШМА́Р (про важке, страшне видіння). Докія скоріше прогнала тривожні марева й видіння, увійшла за чоловіком до хати (М. Стельмах); Сни та примари ніколи не бувають і не можуть бути.. об'єктивно-розсудними, діалектично-логічними (Леся Українка); Килина майже проснулась, та було їй так шкода розлучатися з солодким видивом (Є. Гуцало); Розплившися, пливуть в його уяві хворій Червоні ліхтарі зашарених облич; Підносяться шляхетні шпаги свіч; Рушає карнавал нічних фантасмагорій (М. Бажан); (Олеся:) О, знов!.. Спів це чи дивовиддя?.. Не чуть! (М. Кропивницький); Ночами його душили кошмари (І. Микитенко).

ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал.; ЧМАРА́ діал., ЧМАНА́ діал.; ПОЧВА́РА (звичайно страхітливий). Лечу в якімсь диму-тумані, Навколо привиди страшні, Краї пустельні і незнані ... (О. Олесь); — Скрізь мені маряться привиддя покійників (переклад М. Лукаша); Люди бояться вночі кладовища, жаских казок і непевних примар (Леся Українка); Хвора слабо повернулася, а очі її вперлися в Ядзю, наче перед нею стояла якась мара (Н. Кобринська); Біля ставу в Яблунівці .. у старовину, кажуть, поторочі заточувалися, відьми з чортами відьмачились (Є. Гуцало); Уся в білому і облита місячним білим світлом, вона, наче причуда, колихалась поміж високими кущами квіток, мов у бажанні переконатись, чи бачила вона справді колишнього адоратора свого, чи з'явився, може, якийсь фантом перед її очима (О. Кобилянська); — Та невже ж ви вірите у візії? Ну, приснилося вам, приверзлося (І. Кулик); Не встигли Улас та Юрко добре роздивитися на ту мрію, вона щезла (І. Нечуй-Левицький); — Та не бійтеся. Я — людина, а не якась обмара (С. Васильченко); (Оксана:) Не полохайтесь! Це не манія, а я живесенька... (М. Кропивницький); Його жінка має бути почварою, упирем, що висисає людську кров (І. Франко).

ПРИМА́РА (те, що не відповідає дійсності, не існує насправді, постає в уяві), МАРА́, МАНА́, ОМА́НА, ОБЛУ́ДА, ХИМЕ́РА, ПРИ́ВИД, ПРИВИ́ДДЯ рідше, ВИ́ДИВО книжн., поет., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА заст., ПОЯ́ВА діал.; ІЛЮ́ЗІЯ (те, що тільки здається справжнім, реальним). Примара порятунку ніби пожартувала над нами, мов уві сні привиділась (Ю. Збанацький); Як нагадаю Козака в могилі, то й досі не знаю, Чи то було справді, чи то було так, Мара яка-небудь (Т. Шевченко); (Лицар:) То був порив остатній, він показав, що крил моїх нема, що то була якась мана, облуда, немов я чув їх в себе за плечима (Леся Українка); Як часом з'являється нам, що уже не існує, — То лише мислі потьмарення, образів сонних омана (переклад М. Зерова); Золоті надії, дитячі химери, — розбило, розвіяло, як грім пір'я (С. Васильченко); Вона не могла з певністю сказати, чи то був сон, чи привид (М. Коцюбинський); Осінній день — похмурий, мороський — Одне бажання родить непоборне: Минай скоріше, як привиддя чорне, Як давній спогад, прикрий і чужий (Є. Фомін); Як гаряче плинуть з безвісної далі Притьмарених видив нечутні рої! (Л. Первомайський); Туга за фантомом щастя — се щастя (Уляна Кравченко); Скоро утома переборола збуджені нерви, і Сергій задрімав. Якісь візії плелися тоді в його голові (Г. Коцюба); Така привабна ця таємна подорож, і повно радощів, химерних снів і обмар (С. Васильченко); Ти не любила... Час останній... Який же біль, який же біль!.. Та за ілюзію кохання навіки вдячний я тобі (В. Сосюра).

СОН (те, що сниться), СНОВИДІ́ННЯ, СНОВИ́ДДЯ, ВИДІ́ННЯ, МА́РЕННЯ, ПРИМА́РА (те, що приснилося). — Сон мені привидівся, дітки, ніби купалася я, а вода така чиста та тепла і враз — яма (П. Панч); Лежать, сплять хлопчики у владі своїх сновидінь (О. Гончар); — І це не видіння уві сні. Це — День Перемоги! — прошепотів я (П. Автомонов); Бунч покликав своїх друзів. Хай вони послухають, що має значити оте дивне марення (Ю. Бедзик).

СТРАХІ́ТТЯ (фантастична істота незвичайного, страшного, потворного вигляду), СТРАХО́ВИСЬКО, СТРАХО́ВИЩЕ, СТРАХ перев. мн., МОНСТР книжн., ЧУДО́ВИСЬКО, ЧУДО́ВИЩЕ рідше, ПРИМА́РА, СТРАХОВИ́ДЛО розм., СТРАШИ́ЛО розм., СТРАШИ́ДЛО розм., СТРАХОВИ́ДДЯ розм., ЧУ́ДИСЬКО розм., ЧУ́ДИЩЕ рідше. А кругом балки в грізне військо вирядились тіні всякого страхіття й примар з відьмами й мерцями (С. Васильченко); Замигтіли недобрі зеленкуваті очі, і це їй нагадало клапті з тих казок, де страховища стережуть нечисті багатства (М. Стельмах); Темна маса кінського табуна ворушилася, мов якесь волохате чудовисько (О. Донченко); Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтріпатися — не йде (І. Франко); Йому знайшли коня й він полетів у ніч, у ліс. Не боявся ні Дива, ні Мари, ні Желі, ні інших страховидл, про які чув з дитинства (з газети); Здалося.., начебто він вступив в єдиноборство з якимсь жахливим чудиськом (Є. Кротевич).