примиритися

МИРИ́ТИСЯ (припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з кимсь), ПРИМИРЯ́ТИСЯ, ПРИМИ́РЮВАТИСЯ, ЗАМИРЯ́ТИСЯ, ЗМИРЯ́ТИСЯ, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ розм. (налагоджувати мирні взаємостосунки, укладати мир); ГОДИ́ТИСЯ розм., ПОГОДЖА́ТИСЯ розм., ЗГО́ДЖУВАТИСЯ, ЗГОДЖА́ТИСЯ розм. (приходити до згоди). — Док.: помири́тися, примири́тися, замири́тися, змири́тися, перепроси́тися, пого́дитися, зго́дитися. З Масею Петрусь тричі на день сваривсь, та тричі на день і миривсь (А. Кримський); Катерина, яка на кожному кроці шукала нагоди примиритись з сестрою, запобігливо поступилась Нелі своїм місцем (Ірина Вільде); -. За останнє півсторіччя перси разів з двадцять замирялися, а потім знов розпочинали війну (З. Тулуб); (Сербин:) Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились (С. Васильченко); — Прийшов я, мамо... перепроситися... Простіть мені, не гнівайтесь уже на мене... (Панас Мирний); Як посварилися, так і досі не хотять годитися (Словник Б. Грінченка); Так пробуде (в опришка гуцул) якийсь час, доки там роди посварені якось не погодяться (І. Франко); Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко буває, щоб мирились (Ганна Барвінок).

ПРИМИРЯ́ТИСЯ (ПРИМИ́РЮВАТИСЯ рідше) з ким-чим (ставитися терпляче до когось, чогось), МИРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДЖУВАТИСЯ, ПРИЙМА́ТИ кого, що, ПОКОРЯ́ТИСЯ чому, ЗМИРЯ́ТИСЯ розм. — Док.: примири́тися, погодитися, прийня́ти, покори́тися, змиритися. — Як же ти міг.. примиритися із тим злом, що оточувало тебе, а часом і залучало в свої співучасники? (О. Гончар); Коли любиш сомів ловити, то мусиш миритися з комарами (О. Донченко); Вони погодилися з новим світом (В. Стефаник); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор в своїх ліпших об'явах? (Леся Українка); Знов бачу сцену, де я в драмі подвизався, Героєм правоти здавався сам собі.. І згорда покорявсь завидливій судьбі (М. Зеров); Земля звільнилась від снігу, на двох горбиках прийнявся барвінок,.. а тітка Параска не змирялася з втратою (М. Іщенко).