припаятися

ПРИСТА́ТИ (щільно прилягаючи, прикріпитися або притулитися до когось, чогось), ПРИЛЯГТИ́, ПРИПА́СТИ, УЗЯ́ТИСЯ (ВЗЯ́ТИСЯ), ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИ, ПРИПЛЮ́СКНУТИ розм.; ПРИСО́ХНУТИ (ПРИСХНУ́ТИ), ПРИКИПІ́ТИ, ПРИПАЯ́ТИСЯ (міцно); ПРИЧЕПИ́ТИСЯ (про щось колюче, в'язке тощо); ПРИМЕ́РЗНУТИ (ПРИМЕ́РЗТИ) (під дією морозу). — Недок.: пристава́ти, приляга́ти, припада́ти, бра́тися, прилі́плюватися, ліпи́тися, прилипа́ти, ли́пнути, присиха́ти, прикипа́ти, припа́юватися, причі́плюватися (причіпля́тися), чіпля́тися, примерза́ти. Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Ірина Вільде); Глянула (жінка) — аж засвітився сніг, — І здалося — він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг — І здалося, ніби то алмаз (М. Рильський); Пригнічений сніг міцно припав до землі, гладенький, покірний (М. Коцюбинський); — Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт..., коли скеля буде чисто вимита (Г. Коцюба); В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки, шелестіли і приліплювались до скла (І. Нечуй-Левицький); — Я, панночко, пір'ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Г. Квітка-Основ'яненко); Стебла, поламані снігом, що, обложний, на метр випав ще в листопаді і не танув до січня, приплюскли до мокрої грядки (М. Іщенко); На коліні присох шматочок глини, і Зеленцов старанно почав вишкрібати його нігтем (В. Кучер); Присхне, як овечий лій (прислів'я); Іду туди, де місто, ліс і віти, І сповнений тобою світ, Аби до каменю упасти й прикипіти І твій поцілувати слід (Т. Осьмачка); Левко пройшовся по хаті, зупинився перед жердкою, з якої звисала голубенька спідничка, до неї причепилась надломана стеблина лугового дзвіночка (М. Стельмах); На Заволжі мовчало безкрає поле, покрите лише тим шаром снігу, який устиг примерзнути і витримав пронизливі бурхання ураганів (І. Ле); Тамара відчувала, як дерев'яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (А. Хижняк). — Пор. 1. прилипа́ти.