приплакати

ОПЛА́КУВАТИ (плакати з приводу чиєї-небудь смерті, тяжкої втрати, нещастя й т. ін.), ПРИПЛА́КУВАТИ розм. — Док.: опла́кати, припла́кати, обтужи́ти фольк. В селі хоч і не без добрих людей, та кожний із своєю напастю змагається, свою біду оплакує (Марко Вовчок); — Нема кого приплакувати і притужувати (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приплакати — припла́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. приплакати — див. приплакувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приплакати — ПРИПЛА́КАТИ див. припла́кувати. Словник української мови у 20 томах
  4. приплакати — ПРИПЛА́КАТИ див. припла́кувати. Словник української мови в 11 томах
  5. приплакати — Приплакати, -плачу, -чеш гл. Оросить слезами. Приплакала бабка увесь ліс, а по їй ні біс. Ном. № 2386. Мати усі думки приплакали: «Що його робити і що його чинити?» МВ. ІІ. 122. Словник української мови Грінченка