припожалувати
З'ЯВИ́ТИСЯ (прибути, прийти кудись, до когось), ПОЯВИ́ТИСЯ, ЯВИ́ТИСЯ, ПОЖА́ЛУВАТИ розм., ПРИПОЖА́ЛУВАТИ розм., ірон.; НАГРЯ́НУТИ, ЗАЯВИ́ТИСЯ розм. (звичайно несподівано). — Недок.: з'явля́тися, появля́тися, явля́тися, жа́лувати, заявля́тися. Як завжди, підтягнутий та пунктуальний, точно хвилина в хвилину з'явився (Герн) в штаб (З. Тулуб); Ще так недавно появився він в ролі отамана опришківської ровти, але встиг уже здобути собі славу найпершого ватажка (Г. Хоткевич); На той гомін явилися діди сиві — громада уся зібралася незабаром (Марко Вовчок); Його світлість пожалувала власною персоною: з Галаганом удвох, навіть в одних санях (А. Головко); — З самої весни ждали його, а він, голубчик, і припожалував. Будемо тепер з добрячим врожаєм (О. Сизоненко); На Людмилу Забойську сподівалися увечері, а вона заявилася серед дня (П. Панч). — Пор. I. 1. прибу́ти.
Значення в інших словниках
- припожалувати — припожа́лувати дієслово доконаного виду ірон. Орфографічний словник української мови
- припожалувати — -ую, -уєш, док., розм., ірон. Прибути куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- припожалувати — ПРИПОЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., розм., ірон. Прибути куди-небудь. – Нам тепер у хитрість треба перекидатися. Сам чуєш – гуркотить, от-от до нас припожалує [ворог] (Григорій Тютюнник); З самої весни ждали його, а він, голубчик, і припожалував. Будемо тепер з добрячим врожаєм (О. Сизоненко). Словник української мови у 20 томах
- припожалувати — ПРИПОЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., розм., ірон. Прибути куди-небудь. — Нам тепер у хитрість треба перекидатися. Сам чуєш — гуркотить, от-от до нас припожалує [ворог] (Тют., Вир, 1964, 379); — Знову припожалував Альошка Вірний. Про тебе питав мене двічі… (Логв., Літа.., 1960, 58). Словник української мови в 11 томах