1. Словник синонімів української мови

припряжний

ПІДПРЯЖНИ́Й прикм. і ім. (про коня, якого підпрягають збоку від голобель), ПРИСТЯЖНИ́Й, ПРИПРЯЖНИ́Й, ОРЧИКО́ВИЙ, БОКОВИ́Й, ПІДРУ́ЧНИЙ (також про вола); БИЧОВИ́Й (підпряжений тимчасово на допомогу). — Яка то супряга буде, коли один, борозний, надриватиметься в возі, а другий, підпряжний, лиш торохтітиме орчиком? (Д. Прилюк); Пристяжні, закусивши вудила, вигинають в різні боки наче вилиті з металу шиї, скачуть, виграючи м'язами (І. Цюпа); Дідо скочили з воза, взяли підручного вола за мотуз і повернули ліворуч з головної дороги (М. Томчаній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. припряжний — припряжни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. припряжний — -а, -е. Запряжений збоку від голобель для допомоги корінному. || у знач. ім. припряжний, -ного, ч. Кінь, запряжений збоку від голобель для допомоги корінному. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. припряжний — ПРИПРЯЖНИ́Й, а́, е́. Запряжений збоку від голобель для допомоги корінному (про коня); // у знач. ім. припряжни́й, ного, ч. Кінь, запряжений збоку від голобель для допомоги корінному. Словник української мови у 20 томах
  4. припряжний — ПРИПРЯЖНИ́Й, а, е. Запряжений збоку від голобель для допомоги корінному; // у знач. ім. припряжни́й, ного, ч. Кінь, запряжений збоку від голобель для допомоги корінному. Словник української мови в 11 томах