пристрибувати
ПІДСТРИ́БУВАТИ (пересуватися або наближатися до когось, чогось стрибками), ПІДСКА́КУВАТИ, ПІДПЛИ́ГУВАТИ, ПРИСТРИ́БУВАТИ, СТРИБА́ТИ рідше, ПРИПЛИ́ГУВАТИ, ПЛИГА́ТИ рідше. — Док.: пристриба́ти, приплигати. Повернув (собака) назад, високо підстрибуючи в пшениці та далеко довкіл оглядаючи поле... (Є. Гуцало); Пан лікар стриб вікном, та як той заєць улицею, тільки підскакує (Марко Вовчок); Підплигує по холодній траві голошиє, як мале горобеня, хлопча, покрикує застудженим голосом на непокірних корів (Ю. Мокрієв); Вона знову чує її (мелодію) — наче Янкель, щоб утішити Таню, перекинувся в цвіркунчика та й пристрибав до неї з минулих років (А. Дімаров); Підчесала (куля) йому жижки так, що дід од того часу вже не ходив, а стрибав по-заячи (І. Нечуй-Левицький); Плигала через калюжі маленька жінка й у тривозі озиралася навкруги (М. Хвильовий).
Значення в інших словниках
- пристрибувати — пристри́бувати 1 дієслово недоконаного виду стрибаючи, наближатися пристри́бувати 2 дієслово недоконаного виду підскакувати, підплигувати Орфографічний словник української мови
- пристрибувати — I -ую, -уєш, недок., пристрибати, аю, -аєш, док. Стрибаючи, наближатися куди-небудь. II -ую, -уєш, недок., пристрибнути, -ну, -неш, док. Те саме, що підстрибувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пристрибувати — ПРИСТРИ́БУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРИСТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Стрибаючи, наближатися куди-небудь. І ось вона знову чує її [мелодію] – наче Янкель, щоб утішити Таню, перекинувся в цвіркунчика та й пристрибав до неї з минулих років (А. Дімаров). Словник української мови у 20 томах
- пристрибувати — ПРИСТРИ́БУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРИСТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Стрибаючи, наближатися куди-небудь. І ось вона знову чує її [мелодію] — наче Янкель, щоб утішити Таню, перекинувся в цвіркунчика та й пристрибав до неї з минулих років (Дім. Словник української мови в 11 томах