притулитися

ПРИТУЛИ́ТИСЯ (стати, сісти, лягти, обпираючись об когось, щось або схиляючись до когось, чогось), ПРИГОРНУ́ТИСЯ, ПРИСУ́НУТИСЯ, ПРИТИ́СНУТИСЯ, ПРИНИ́КНУТИ, ПРИПА́СТИ, ПРИЛЯГТИ́, ПРИКЛА́СТИСЯ, ПРИЛОЖИ́ТИСЯ розм., ПІДГОРНУ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм., ПРИВЕРНУ́ТИСЯ діал.; ПРИКИПІ́ТИ, ПРИРОСТИ́, ПРИПНУ́ТИСЯ, ПРИП'Я́СТИ́СЯ (ПРИП'Я́ТИСЯ), ПРИТЕ́РТИСЯ, ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЩУ́ЛИТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИ розм., ВЛИ́ПНУТИ (УЛИ́ПНУТИ) розм., ПРИПЛЮ́СКНУТИ розм. (щільно, тісно); ПРИГОЛУ́БИТИСЯ, ПРИЛА́ЩИТИСЯ розм., ПРИЛА́СТИТИСЯ розм. (з ласкою, ніжністю). — Недок.: притуля́тися (приту́люватися рідше), тули́тися, пригорта́тися, присува́тися (присо́вуватися), притиска́тися (прити́скуватися рідше), приника́ти, припада́ти, приляга́ти, приклада́тися, підгорта́тися, притика́тися, приверта́тися, жа́тися розм. прикипа́ти, прироста́ти, припина́тися, притира́тися, прилі́плюватися, прищу́люватися, прилипа́ти, влипа́ти (улипа́ти), приголу́блюватися, прила́щуватися (прилаща́тися). Ти відходиш від люка і притуляєшся до вогкої стіни коридора, бо ледве стоїш на ногах (Ю. Андрухович); Вони лежали, тісно пригорнувшись одне до одного, бік у бік, і з її вуст парувало дихання (Вал. Шевчук); Потім від його одхитнулася (мати), одірвалася, затопила у печі, постановила вечерю варити і знов до його присунулася (Марко Вовчок); Дівчина стоїть, притиснувшись до хвіртки, і пильно дивиться в далечінь (М. Стельмах); Він одійшов до стіни й приник до неї лицем (І. Микитенко); Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру (І. Франко); Вутанька стояла в якомусь заціпенінні, приклавшись лобом до холодної рами вікна (О. Гончар); Приложившись до вікна, він почав придивлятись (Панас Мирний); Щось шепочучи, підгорталася (Маруся) ближче до опришка (Г. Хоткевич); Не спав і Карпо Богун. Приткнеться до плетеної стіни й довго дивиться на страшні снопи вогнищ (І. Ле); Береза росте, розростається, лист до листонька привертається (пісня); Лейтенант у колясці прикипів до кулемета (О. Сизоненко); І рвонувся Охрім з постелі, Як дитя, до вікна приріс (І. Вирган); — Тату! — Охопила рученятами, припала, прип'ялася вустоньками... (С. Васильченко); Лукин притерся плечима до стінки воза (Н. Кобринська); Прищулившись одне до одного, вони мовчки дивились, як над світом поступово виднішає, зірки тануть в попелястому небі (О. Гончар); Знадвору постукали у вікно, й чиясь голова прилипла до шибки (Є. Гуцало); Зіщулився (кіт),.. очі заплющив міцно-міцно, припав до підлоги, аж влип у неї (Ю. Збанацький); Стара Грищенчиха стояла біля загороди, приплюскла до вербового пенька так, що її важко помітити (І. Ле); Ось і рідесенький туманець пав на річеньку, мов парубок приголубивсь до дівчиноньки (Г. Квітка-Основ'яненко); Побачивши тата, хлопець побіг до нього, прилащився дитячим звичаєм, а той узяв його до себе на руки (переклад М. Лукаша).

РОЗТАШУВА́ТИСЯ (про одну особу, декількох або багатьох людей — зайняти приміщення для проживання або яке-небудь місце, сідаючи, укладаючись тощо), РОЗМІСТИ́ТИСЯ, УЛАШТУВА́ТИСЯ (ВЛАШТУВА́ТИСЯ), УМОСТИ́ТИСЯ (ВМОСТИ́ТИСЯ), УПОРЯДИ́ТИСЯ (ВПОРЯДИ́ТИСЯ), УПОРЯДКУВА́ТИСЯ (ВПОРЯДКУВА́ТИСЯ), ОСІ́СТИСЯ, ПРИМІСТИ́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ОТАШУВА́ТИСЯ рідше; ПРИМОСТИ́ТИСЯ розм., ПРИТУЛИ́ТИСЯ розм., ПРИЛІПИ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм., ПРИХИЛИ́ТИСЯ розм., ПРИХИСТИ́ТИСЯ розм. (перев. не дуже зручно, на невеликому, тісному просторі). — Недок.: розташо́вуватися, розмі́щуватися (розміща́тися), улашто́вуватися (влашто́вуватися), умо́щуватися (вмо́щуватися), приміща́тися, примі́щуватися, пристро́юватися, примо́щуватися, мости́тися, приту́люватися, притуля́тися, ліпи́тися, прилі́плюватися, притика́тися. Люди познімали з плечей торби, розташувалися на короткий відпочинок (Григір Тютюнник); Не встигли розміститись у вагоні, як рушив поїзд (Л. Смілянський); З великим гамором дітвора розміщувалася навколо рядна (О. Донченко); Тарас Григорович влаштовувався у густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (З. Тулуб); Морозицький знову вмостився у кріслі (О. Лупій); Через вулицю під парканом тісною лавою збились чоловіки, парубки, дівчата.. Над ними другим ярусом впорядились на паркані і поміж темним гіллям дерева діти (С. Васильченко); Молодь почала танцювати при грамофоні, а картярі примістилися при двох столиках (О. Маковей); Я.. сідав у човен і, оташувавшись у вершині, ловив рибу (П. Саксаганський); Зінька.. примостилася на камені, котрий лежав біля самісінького порога (І. Нечуй-Левицький); Голосно каркнула.. ворона. Вона приліпилася на вершечку липи (Ю. Збанацький); В Харкові, в спеку, в театрі "Муссурі" Десь я приткнувся в останнім ряду (Л. Первомайський); Набігається (Цимбалюк) з саженем по полю, прихилиться де-небудь та й поснідає (О. Гончар); Він прихистивсь тоді серед лантухів, вузлів.., серед густої маси спітнілих людей у шинелях, сіряках, лахах (В. Підмогильний).

РОЗТАШУВА́ТИСЯ (про населений пункт, будівлю і т. ін. — зайняти собою який-небудь простір, місце), РОЗМІСТИ́ТИСЯ, РОЗКИ́НУТИСЯ (перев. на значному просторі); ПРИТУЛИ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм. (біля чого-небудь на незначному просторі); ПРИЛІПИ́ТИСЯ розм. (а також угорі або над чим-небудь). — Недок.: розташо́вуватися, розмі́щуватися (розміща́тися), розкида́тися, розки́датися діал. лежа́ти, ліпи́тися розм. Містечко розташувалось у балці форми кривулястого рогу і, мабуть, тому й прибрало назву "Кривий Ріг" (О. Досвітній); Василь проходжувався по тротуару, .. час від часу поглядаючи на вікна невеличкого особнячка, що розмістився в глибині двору (М. Томчаній); Село розкинулось під великим схилом косогору (В. Козаченко); Ріка перехопила.. усю вузьку долину, на якій лежить село (І. Франко); Велика, вкрита соломою хата притулилася біля яру (Григір Тютюнник); Каринський підійшов до невеликого барака, що приткнувся о риштування (Ю. Шовкопляс); Он-он високо.. приліпилася хатка (Г. Хоткевич); Верби схилялися.. на білі хатки, що ліпилися вздовж неї (вулиці) (І. Рябокляч).

СЕЛИ́ТИСЯ (влаштовуватися жити — на незаселеному місці, в населеному пункті, в помешканні), ОСЕЛЯ́ТИСЯ, ОСЕ́ЛЮВАТИСЯ, ПОСЕЛЯ́ТИСЯ, ПРИМІЩА́ТИСЯ, ПРИМІ́ЩУВАТИСЯ, ПРИТУЛЯ́ТИСЯ (ПРИТУЛЮВАТИСЯ) розм., ПРИХИЛЯ́ТИСЯ розм.; ОСІДА́ТИ, ОСІДА́ТИСЯ розм., РОЗСІДА́ТИСЯ розм., ОСА́ДЖУВАТИСЯ рідше (обирати постійне місце проживання); ПІДСЕЛЯ́ТИСЯ, ПІДСЕ́ЛЮВАТИСЯ (селитися близько до когось або разом з кимсь); ПОМІЩА́ТИСЯ, РОЗМІЩА́ТИСЯ, РОЗМІ́ЩУВАТИСЯ (займати якесь приміщення під житло). — Док.: осели́тися, посели́тися, примісти́тися, притули́тися, прихили́тися, осі́сти, осі́стися, розсі́стися, осади́тися, підсели́тися, помісти́тися, розмісти́тися. Пішли, щоб землю озирать, Де їм показано селитись (І. Котляревський); — Я думаю оселитись аж за Дніпром в Лубнах (І. Нечуй-Левицький); Як оселяться у своїй хаті.., то всі примхи та вигадки де й подінуться (Л. Яновська); Вони поселилися в двох різних половинах хати (П. Загребельний); Рухаючись цілими ордами, вони (народи Сходу) осідали поблизу Дніпра (Г. Коцюба); Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику (С. Добровольський); Я, як бачите, кинув Вінницю і осівсь на якийсь час в Лопатинцях (М. Коцюбинський).