пройтися

ОГЛЯ́НУТИ (ОБГЛЯ́НУТИ) (подивитися на кого-, що-небудь, послідовно переводячи погляд з одного на іншого, з однієї частини на іншу), ОБДИВИ́ТИСЯ, ОБГЛЕ́ДІТИ (ОГЛЕ́ДІТИ рідше), ОЗИРНУ́ТИ (ОБЗИРНУ́ТИ рідше), ОКИ́НУТИ, ПРОВЕСТИ́, ПРОБІ́ГТИ, ПРОЙТИ́СЯ, ПОГЛЯ́НУТИ перев. із сл. оком, очима, зором, поглядом, ОГЛЯ́ДІТИ (ОБГЛЯ́ДІТИ) рідше; ОБРЕВІЗУВА́ТИ (надто уважно). — Недок.: огляда́ти (обгляда́ти), обдивля́тися, озира́ти (обзира́ти), окида́ти, прово́дити, пробіга́ти, прохо́дитися, прохо́джуватися, проходжа́тися розм. Орлюк оглянув своїх гостей (О. Довженко); Замовк він, а очима пильно обглянув дівча з ніг до голови (А. Головко); — Хіба ти голодна чи холодна? Он як тебе наряджено. — Вона пильно обдивилася свій одяг (Панас Мирний); Микола Чубак озирнув похмурий натовп мужиків (Г. Епік); Знайомлячись, скульптор окинув дівчину гострим поглядом (О. Гончар); Єремія оглядів її (Тодозю) гострим оком в одну мить (І. Нечуй-Левицький); Зустрівши на платформі матроса.., Большаков обревізував його з напису на кашкеті до калош на босих ногах (Ю. Яновський). — Пор. 1. огляда́ти.

ХОДИ́ТИ (переміщатися, ступаючи ногами; змінювати місце в просторі, перев. в різних напрямках протягом певного часу), ХОДЖА́ТИ діал.; ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИ розм., ПРОХОДЖА́ТИСЯ розм., ПРОХО́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРОХО́ДИТИСЯ розм., ФЛАНІ́РУВАТИ заст., розм. (спокійно, повільно, туди і назад); ДИ́БАТИ розм., ДИБУЛЯ́ТИ розм. (важко або невміло переставляючи ноги), ЧО́ВГАТИ (мало піднімаючи ноги, утворювати шурхіт). — Док.: походи́ти, пройти́ся, проходи́тися. Тільки один Чіпка не лягає: ходить, нудиться, карається ... З хати надвір; знадвору в хату (Панас Мирний); Олеся походжала по світлиці з паничами й жартувала (І. Нечуй-Левицький); Тим-то я такий веселий І без палиці ходжаю (В. Самійленко); — Спи, спи, — вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті (Григорій Тютюнник).