промекати
МЕ́КАТИ (кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці тощо); МЕКЕ́КАТИ, БЕГЕТА́ТИ діал.; БЕ́КАТИ, БЛЕ́ЯТИ діал. (перев. про овець); ПОМЕ́КУВАТИ розм. (раз у раз, стиха). — Док.: ме́кнути, проме́кати, меке́кнути, промеке́кати, бе́кнути. Вівці бекають, мекають, кахикають... (Панас Мирний); Мекає телятко в хлівці (А. Тесленко); Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить, Трусне борідкою або хитне рогами, Мекече, бурмотить (Л. Глібов); А вони (вівці), біднятка, вже навіть не бегечуть, тільки зіб'ються в купку і чекають тихо своєї смерті (І. Франко); Біле ягнятко було заблукалося межи волів.. Блеяло, аж плакало (В. Стефаник); За нею сякався на цілу церкву старий дяк і помекував, пробуючи голос (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- промекати — проме́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- промекати — -аю, -аєш. Док. до мекати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- промекати — ПРОМЕ́КАТИ, аю, аєш. Док. до ме́кати. Промекала коза; – Е-е-е-е-е... – так само чемно промекав пан Оврам, бо .. голос у тій халепі таки втратив (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
- промекати — ПРОМЕ́КАТИ, аю, аєш. Док. до ме́кати. Промекала коза; — Е-е-е-е-е… — так само чемно промекав пан Оврам, бо.. голос у тій халепі таки втратив (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 281). Словник української мови в 11 томах
- промекати — Промекати, промекекати, промекекекати, -каю, -єш гл. Проблеять. Словник української мови Грінченка